Наукові Видання

Адаптаційний потенціал забезпечення стійкого функціонування реального сектора економіки України в умовах глобальної нестабільності: кол. моногр. / за ред. М. О. Кизима ; авт. кол. : М. О. Кизим, В. Є. Хаустова, В. І. Отенко, Н. В. Бєлікова, О. Ю. Полякова, О. Ю. Іванова, Д. Г. Михайленко, В. О. Шликова, Є. М. Крячко, І. Б. Семигуліна, О. В. Шпілевський, О. М. Леванда, Р. В. Харченко, О. С. Матвейченко. Харків : ФОП Лібуркіна Л. М., 2021. 176 с. Монографію присвячено розробці теоретико-методичного забезпечення підвищення спроможності економіки України до стійкого функціонування в умовах глобальної нестабільності. У межах проведеного дослідження визначено сутність, зміст та особливості адаптаційного потенціалу реального сектора економіки країни; розроблено методичний підхід до оцінки структурних дисбалансів реального сектора економіки України; виявлено диспропорції та дисбаланси реального сектора, а також між сектором матеріального виробництва та сферою послуг у економіці України; розроблено аналітичне забезпечення для визначення й оцінки впливу дисбалансів і диспропорцій реального сектора на його адаптаційний потенціал; сформовано рекомендації підвищення адаптаційного потенціалу економіки України шляхом зменшення диспропорцій і досягнення збалансованої структури реального сектора. Монографія може бути корисною науковцям і практикам, які займаються проблематикою функціонування реального сектора економіки України.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2021. Удосконалено аналітичне забезпечення визначення впливу різних джерел інвестування на обсяги реалізованої продукції за видами економічної діяльності, яке доводить неефективність використання певних інвестиційних джерел і дає змогу уникнути дисбалансу в інвестуванні, що сприятиме рівномірному розвитку економічної системи держави. Запропоновано методичний підхід до визначення напрямів інвестиційної політики держави виходячи зі специфіки її адміністративних 21 територій, який передбачає кластеризацію адміністративних областей країни за спільними ознаками, вибір типопредставника кожної групи та побудову моделей впливу різних джерел інвестування на певні види економічної діяльності для обраної групи регіонів, що дає змогу корегувати інвестиційні пріоритети залежно від стану економіки. Укладено класифікацію інструментів реалізації державної інвестиційної політики, в якій виокремлено інструменти опосередкованого впливу, зокрема: прискорену амортизацію, кредитні пільги, регуляторні заходи на ринку інвестицій та фондовому ринку, що дало змогу систематизувати інструментарій інвестиційної політики держави. Розвинуто організаційний підхід до вибору інструментарію реалізації інвестиційної політики держави, який узагальнює основні аспекти формування та реалізації інвестиційної політики в країнах світу, що дало змогу проаналізувати й узагальнити інструменти інвестиційної політики держави, і розподілити їх на універсальні та специфічні, а також визначити, досвід яких країн доцільно імплементувати у практику в Україні. Уточнено визначення сутності та змісту поняття «інвестиційна політика держави», яка у загальному вигляді є важливою складовою економічної політики, її слід розглядати як комплекс взаємопов’язаних цілей і пріоритетів розвитку інвестиційної сфери, а також комплекс заходів, методів та інструментів їхньої реалізації, що спрямовані не тільки на інвестиційну привабливість країни, а, в першу чергу, на забезпечення інвестиційної привабливості регіонів. Отримав розвитку методичний підхід до визначення стану інвестиційної діяльності в економіці країни у регіональному розрізі, який ґрунтується на багатофакторних моделях, що доводять наявність зв’язків між показником обсягів реалізованої продукції та обсягами внутрішніх, зовнішніх, а також іноземних інвестицій, що дало змогу сформувати аналітичну базу для прийняття рішень щодо інвестиційної привабливості економіки України. Ключові слова: інвестиції, інвестиційна діяльність, інвестиційна політика держави, інструментарій, інвестиційні інструменти, реалізація інвестиційної політики держави.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України. – Харків, 2021. Дисертацію присвячено розробці теоретико-методичного забезпечення формування організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення розвитку регіонів України. Удосконалено концептуальний підхід до формування оновленої моделі організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення розвитку регіонів, яка базується на таких основних складових, як конструктивні елементи, управлінська технологія та взаємоузгодженість об`єктивних факторів і ситуаційних особливостей. Це дозволило виділити специфічні інструменти інвестиційного забезпечення регіонального розвитку, що здійснюють управлінські функції, забезпечують підготовку рішень і їх виконання, об’єднують зусилля різних учасників на стратегічних напрямках розвитку регіону. Розроблено методичний підхід до ідентифікації впливу факторів на зміни активності інвестиційної діяльності регіонів України, оцінено вплив трьох основних факторів, пов’язаних з капітальними інвестиціями, зайнятістю населення та промисловим виробництвом. Визначено особливості інвестиційного розвитку кожного регіону та виділено три кластери регіонів за рівнем впливу досліджуваних факторів на регіональну інвестиційну активність. Удосконалено методичні положення щодо розробки організаційно-економічної моделі управління регіональним розвитком, яка враховує інвестиційний потенціал регіону, інвестиційну інфраструктуру й інвестиційний клімат, а також конкурентоспроможність, витрати ресурсів і розвиток людського капіталу як один із найвагоміших результатів управління. Визначено, що заходи забезпечення розвитку мають здійснюватися з опорою на власні ресурси, інтелектуальний капітал і новостворений і надійний організаційно-економічний механізм управління регіональним розвитком. У роботі акцентовано увагу на рушійних силах розвитку регіонів, а це інвестиції, сучасні механізми і технології управління, конкурентна політика й активність учасників регіонального розвитку. Ключові слова: регіон, розвиток, організаційно-економічний механізм, інвестиції, забезпечення, моделювання, управління розвитком.

Кизим М. О., Бєлікова Н. В., Беккер М. Л. Науково-методичне забезпечення вирішення проблемних ситуацій в регіонах України (на прикладі Харківської області). Проблеми економіки. 2021. №2 (48). С. 70-85. Формулювання цілей регіонального розвитку є важливим елементом державної регіональної політики, яка за своєю сутністю має цілеспрямований характер, що відображається в постійному впливі держави на соціально-економічний розвиток регіонів країни. Аналіз сучасних досліджень у межах цієї проблематики показав необхідність поглиблення теоретичних засад та інструментарію вирішення проблемних ситуацій в регіонах, що і визначено за мету дослідження. Обґрунтовано теоретичне підґрунтя визначення цілей (цілепокладання) регіонального розвитку. Доведено, що когнітивний підхід є одним із найбільш потужних інструментів дослідження слабоструктурованих систем і ситуацій, та обґрунтовано доцільність застосування нечіткого когнітивного моделювання задля формування сценаріїв розвитку регіонів і вирішення проблемних ситуацій у них. Розроблено аналітичну схему проведення структурного аналізу соціально-економічного регіонального розвитку та формування нечіткої когнітивної моделі. На основі цієї схеми побудовано нечітку когнітивну модель соціально-економічного розвитку регіонів України. Проведено імпульсне моделювання на нечіткій когнітивній моделі соціально-економічного розвитку регіонів України за сценарієм саморозвитку. Реалізовано сценарне моделювання щодо підвищення рівня стратегічних цілей соціально-економічного розвитку Харківського регіону на основі імпульсного моделювання. Обґрунтовано доцільність ввести критерій сумарної ефективності впливу визначених сценаріїв на досягнення цільових орієнтирів Харківського регіону на основі адитивної зваженої згортки темпів приросту рівня цільових факторів відносно сценарію саморозвитку. Проведене на основі побудованої за розробленим підходом когнітивної моделі сценарне моделювання соціально-економічного розвитку Харківського регіону дозволило обґрунтувати, що для досягнення найшвидшого рівня цільових орієнтирів регіону необхідно впроваджувати сценарії розвитку, в основі яких є ефективне зростання наукового потенціалу регіону та його комбінації з іншими внутрішніми потенціалами. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-0712-2021-2-70-85

Кизим М. О., Хаустова В. Є., Решетняк О. І., Успаленко В. І. Теоретико-методичний підхід до визначення перспективних напрямів наукової та науково-технічної діяльності в Україні. Проблеми економіки. №2 (48). 2021. С. 23-36. Метою дослідження є розробка та реалізація теоретико-методичного підходу до визначення перспективних напрямів наукової та науково-технічної діяльності в Україні. У статті було використано такі загальнонаукові та спеціальні методи: логічного аналізу – для визначення стану та тенденцій розвитку наукової та науково-технічної діяльності в Україні й інших країнах світу; моделювання та прогнозування – для розробки прогнозних моделей наукового забезпечення розвитку галузей економіки; аналізу та синтезу – для визначення пріоритетних напрямків наукової та науково-технічної діяльності, технологій загального призначення та напрямків підготовки наукових кадрів; нечіткої логіки – для визначення перспективних для наукового та науково-технічного розвитку галузей економіки та пріоритетної тематики наукової та науково-технічної діяльності. Запропонований теоретико-методичний підхід до обґрунтування перспективних напрямів наукової та науково-технічної діяльності в Україні передбачає: аналіз тенденцій та оцінювання пріоритетних напрямів наукової та науково-технічної діяльності у світі; визначення перспективних з боку забезпечення наукової та науково-технічної діяльності галузей економіки України й оцінку наукового забезпечення їх розвитку; обґрунтування вибору перспективних технологій загального призначення та напрямів наукової та науково-технічної діяльності у країні; обґрунтування напрямів підготовки наукових кадрів; визначення пріоритетних напрямів забезпечення наукової та науково-технічної діяльності, що дає можливість сформувати забезпечення з урахуванням як світових трендів її розвитку, так і особливостей економічного розвитку та стану наукової та науково-технічної діяльності у країні. Використання запропонованого теоретико-методичного підходу дозволило обґрунтувати основні тематики ННТД та перспективні для країни технології загального призначення, які спрямовані як на забезпечення розвитку традиційних галузей економіки, які мають стратегічне значення, так і високотехнологічних галузей, розвиток яких забезпечить підвищення конкурентоспроможності країни та рівня життя населення у майбутньому, тобто задовольняють потреби усіх стейкхолдерів ННТД (уряд, освіта, бізнес, соціум). DOI: https://doi.org/10.32983/2222-0712-2021-2-23-36

Корнєєв В. В., Хаустова В. Є., Ходжаян А. О. Прогресивне оподаткування індивідуальних доходів в ісламських країнах. Проблеми економіки. 2021. №2 (48). С. 187-193. Економічні результати розвитку мусульманських країн порушили питання про наявність все більш акцентованої ісламської фінансової і податкової моделі. Податки в ісламській економічній моделі забезпечують імпліцитний зв’язок у взаєминах держави з індивідуумами, визначаючи межі обумовленої свободи і взаємних обов’язків. Мета статті полягає у визначенні індикативних особливостей прогресивного оподаткування індивідуальних доходів в окремих ісламських країнах. У статті визначено, що для ісламських країн характерна єдність релігії (віри) і таких елементів соціального устрою, як організація влади, сімейні, економічні й інші відносини. Межі особистого та громадського, індивідуального та державного прозорі і жорстко нормовані. Розглянуто особливості Інституту податку в мусульманських країнах, умови оподаткування та правила використання податків. Доведено, що в цей час в ісламських країнах підходи до оподаткування диверсифіковані. Визначено, що прогресивне оподаткування індивідуальних доходів акцентовано застосовується в Туреччині, Пакистані, Тунісі, Індонезії, Нігерії, в інших країнах, частково в Саудівській Аравії, «податкові гавані» характерні для ОАЕ, Кувейту, Катару, Бахрейну, Оману, також зберігається пропорційне оподаткування в Малайзії, Cудані, Казахстану. Проаналізовано основні види податків у мусульманських країнах, досліджено їх еволюцію. Виявлено сучасні акценти прогресивного оподаткування індивідуальних доходів в окремих мусульманських країнах. Визначено позитивні сторони ісламської фінансової моделі в частині модернізації податкової політики і дотримання податкової дисципліни, безумовного виконання обов’язків і укладених угод. Обґрунтовано, що використання елементів прогресивної шкали оподаткування з практики ісламських фінансів буде корисним з ряду міркувань: для бюджетного і соціального балансування в «коридорі можливостей», як взаємна відповідальність громадянина і держави у виконанні взятих на себе зобов’язань, як ануїтетна взаємовигідна лінія економічної поведінки. Доведено, що прогресивне податкове вилучення частини великих доходів дасть рестрикційно-стримуючий результат контролю за їх перерозподілом у громадських інтересах, оскільки соціально-економічна поведінка індивідуумів, їх повноваження і обов’язки мають бути врівноваженими. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-0712-2021-2-187-193

Промислово-технологічний розвиток національної економіки у системі економічної безпеки україни: маркетинговий аспект : кол. моногр. / за заг. ред. О. І. Іляш ; авт. кол. : О. І. Іляш, Н. Б. Савіна, В. Є. Хаустова, І. М. Джадан. Харків : ФОП Лібуркіна Л. М., 2021. 244 с. У монографії досліджено теоретичні, науково-методичні питання, пов’язані із системою стимулювання промислово-технологічного розвитку національної економіки на засадах маркетингу в цілях забезпечення економічної безпеки держави. Сформовано теоретичний базис дослідження взаємозв’язків промислово-технологічного розвитку національної економіки й економічної безпеки держави. Виявлено концептуальні передумови становлення промислового маркетингу та його впливу на технологічний розвиток національної економіки. Узагальнено науково-методичний інструментарій інтегрального оцінювання промислово-технологічного розвитку в системі економічної безпеки на засадах маркетингу. Здійснено моніторинг міжнародного, інвестиційного, освітнього, наукового та екологічного маркетингових складників промислово-технологічного розвитку в системі економічної безпеки національної економіки України. Здійснено моделювання залежності маркетингових індикаторів інноваційного потенціалу промисловості та промислово-технологічного розвитку національної економіки України. Виявлено внутрішні можливості промислово-технологічного розвитку в системі економічної безпеки з використанням методу таксономії. Розроблено та застосовано методику багатовимірного статистичного аналізу та прогнозування взаємозв’язку маркетингових індикаторів промислово-технологічного розвитку та рівня економічної безпеки держави. Обґрунтовано стратегічні пріоритети державної маркетингової політики стимулювання промислово-технологічного розвитку національної економіки в цілях забезпечення економічної безпеки.

Хаустова В. Є., Козирєва О. В., Іванов М. Є. Удосконалення системи управління проектними ризиками в ІТ-компаніях України. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Економіка» : науковий журнал. Острог : Вид-во НаУОА, березень 2021. № 20(48). С. 53–58. У статті запропоновано удосконалення системи управління проектними ризиками в ІТ-компаніях України у сучасних економічних умовах. Зазначено, що в умовах сьогодення всі розвинуті країни світу та країни, що прагнуть до розвитку, орієнтовані на інновації та розвиток ІТ-технологій як найбільш перспективних напрямів економічного зростання. Відзначено, що практично у всіх ІТ-компаніях основним процесом загальної системи управління організацією є «управління проектами», а система «управління ризиками» вважається допоміжним, незважаючи на те, що проектні ризики мають величезний вплив на досягнення основних цілей проекту та рентабельність проекту загалом. Зроблено висновок про необхідність удосконалення існуючої системи управління проектними ризиками в ІТ-компаніях України на основі удосконалення оцінки проектних ризиків та визначення послідовності управлінських дій у разі виникнення ризикових ситуацій по проектах. DOI: 10.25264/2311-5149-2021-20(48)-53-58

Arefieva O., Piletska S., Khaustova V., Poberezhna Z., Zyz D. Monitoring the economic stability of the company’s business processes as a prerequisite for sustainable development: investment and security aspects / IOP Conf. Series: Earth and Environmental Science, Volume 628, 8th International Scientific Conference on Sustainability in Energy and Environmental Science 21-22 October 2020, Ivano-Frankivsk, Ukraine. The economic stability of the company's business processes was monitored, especially during the period of implementation of the benefits of sustainable development, which will attract new investment flows and ensure economic security. A conceptual model for monitoring the economic stability of the company's business processes has been developed. A methodical approach to monitoring the economic stability of the company's business processes by influencing the financial, personnel, marketing, innovation, production components depending on the qualitative and quantitative characteristics of available resources is proposed. DOI: 10.1088/1755-1315/628/1/012042