ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ТА ЇЇ РЕГІОНІВ В УМОВАХ ВСТУПУ КРАЇНИ ДО ІНТЕГРАЦІЙНИХ ОБ’ЄДНАНЬ

Мета дослідження:

теоретичне обґрунтування напрямків дерегулювання економіки України та її регіонів в умовах вступу країни в інтеграційні об’єднання і формування методичних рекомендацій щодо підвищення ефективності реалізації відповідних заходів.

Завдання:

• узагальнення теоретичних та методологічних засад дерегулювання економіки й визначення місця дерегулювання в моделях державного регулювання економіки та економічних теоріях;
• обґрунтування механізму дерегулювання економіки;
• визначення особливості регуляторної політики України в умовах вступу України в інтеграційні об’єднання;
• узагальнення результатів оцінювання реформ дерегулювання економіки вітчизняними респондентами та закордонними експертами;
• розробка методичного забезпечення оцінки рівня дерегулювання підприємницької діяльності;
• обґрунтування концепції формування державної політики в сфері дерегулювання економіки;
• обґрунтування напрямків удосконалення політики дерегулювання економіки та пропозиції щодо законодавчого забезпечення питань дерегулювання економіки.

Основні положення дослідження:

1. Розроблено концептуальні положення щодо формування державної політики в сфері дерегулювання економіки, які передбачають зменшення негативних впливів державного регулювання економіки через механізми регламентації на основі системного підходу за напрямами, рівнями та об’єктами дерегулювання, що дозволить забезпечити гідний рівень життя населення та створити умови для стійкого соціально-економічного розвитку країни на основі усунення бар’єрів розвитку.

2. Дістало подальшого розвитку поняття дерегулювання економіки, яке на відміну від існуючих, розглядається як специфічний прояв процесу державного регулювання, процес зменшення негативних впливів державного регулювання економіки, спрямований на забезпечення гідного рівня життя населення та створення умов для стійкого соціально-економічного розвитку країни на основі усунення бар’єрів розвитку. Це дозволяє на принципах доцільності та узгодженості інтересів суб’єктів регулювання на макро-, мікро- та мезорівнях та створювати умови для стійкого та динамічного соціально-економічного розвитку країни та її регіонів.

3. Обґрунтовано механізм дерегулювання економіки, який передбачає застосування комплексу методів, принципів, інструментів дерегулювання економіки в залежності від суб’єктів й об’єктів та їх належності до макро-, мезо, мікрорівня дерегулювання на основі системного підходу, результатом реалізації якого є формування політики дерегулювання та її складових як інструмента державного управління економікою.

4. Розроблено методологічне забезпечення оцінки рівня дерегулювання підприємницької діяльності, що на теоретико-методологічному рівні базується на визначенні напрямів оцінки дерегулювання підприємницької діяльності за трьома складовими (субіндексами): дерегулювання адміністративних послуг бізнесу, дерегулювання зовнішньоекономічної діяльності й митного регулювання та дерегулюванні в сфері оподаткування, для оцінювання яких на методологічно-практичному рівні побудовано інтегральні показники, а країни розподілені за рівнем дерегулювання.

5. Удосконалено методичне забезпечення оцінювання регулюючого впливу проектів НПА за рахунок використання методології ОРВ для проектів НПА в сфері дерегулювання, який, крім базового аналізу вигод та витрат, містить в собі проведення дослідження міжнародних рейтингів, що дозволить оцінити зміни позицій України після введення законодавчих змін, а також враховано перелік можливих вигод та витрат для основних суб’єктів (держави, суб’єктів підприємницької діяльності та споживачів) в сфері дерегулювання.

6. Удосконалено методичний підхід щодо побудови дорожньої карти дерегулювання економіки України, який, на відміну від існуючих, базується на реалізації концепції формування державної політики в сфері дерегулювання економіки та полягає у розробці послідовності досягнення цілей та вирішення завдань дерегулювання економіки за напрямами на основі обґрунтування та закріплення термінів реалізації завдань, відповідальних органів влади, переліку залучених суб’єктів, законодавчої бази, необхідних ресурсів з урахуванням ризиків

7. Запропоновано теоретичний підхід до оцінювання ступеня зменшення негативного впливу адміністративного бар’єру на мале підприємництво внаслідок внесення змін до порядку його подолання, який, на відміну від існуючих, враховує інтервальні значення витрат малого підприємництва, пов’язаних з подоланням адміністративного бар’єра, що дозволяє уникнути неоднозначності, яка виникає при згортці параметрів оцінки в інтегральний показник рівня негативного впливу адміністративного бар’єру. Використання цього методичного підходу дозволить не тільки аргументувати доцільність реалізації заходів зі зменшення негативного впливу адміністративних бар’єрів, а й обрати кращий варіант щодо вирішення певної проблеми у сфері дерегулювання малого підприємництва.