Наукові Видання

Кизим М.О., Ярошенко І.В. Інструменти лісової політики України // Проблеми економіки. – 2018. – №2(36). – С. 66-70. Мета статті полягає у вивченні теоретичних основ і розробленні практичних рекомендацій щодо вдосконалення інструментів лісової політики України. Розглянуто теоретичні аспекти формування лісової політики України, спрямованої на забезпечення конкурентоспроможності лісопромислового комплексу. Формування лісової політики повинно здійснюватися з урахуванням таких принципів: відкритості; врахування інтересів усіх зацікавлених сторін; узгодженості лісової політики з політикою інших галузей економіки; застосування наукового підходу для вибору пріоритетних напрямів розвитку ЛПК. Ефективність функціонування лісової політики багато в чому залежить від правильного підбору та послідовності впровадження відповідних інструментів. Лісову політику можна вважати дієвою за умови досягнення поставлених цілей і завдань, вона успішно реалізується на практиці шляхом застосування дієвих її інструментів. Для оцінки дієвості лісової політики та її інструментів пропонується проводити три види аналізу: попередній, поточний і ретроспективний. Здійснено класифікацію інструментів лісової політики шляхом виокремлення таких груп: правові, адміністративні, ринкові, фіскальні, фінансові, санкційні й інформаційні.

Кизим М.О., Чечетова-Терашвілі Т.М. Методичний підхід до інтегрального оцінювання рівня розвитку малого і середнього підприємництва в економіці України // Проблеми економіки. – 2018. – №2(36). – С. 71-79. У статті визначено, що розвиток малого та середнього підприємництва (МСП) є важливою передумовою стабільного функціонування економіки країни, джерелом забезпечення робочими місцями її громадян, запорукою їх фінансового добробуту, основою формування середнього класу. Метою статті є розробка методичного підходу до інтегральної оцінки рівня розвитку МСП в економіці України. В статті досліджено наявні методичні підходи до оцінки рівня розвитку та значущості МСП і запропоновано методичний підхід, який базується на відповідній системі показників, що можуть бути розраховані на основі наявної офіційної статистичної інформації та формують компоненти інтегрального показника, які характеризують різні аспекти розвитку МСП в Україні (динаміку його розвитку та значущість в економіці). На основі запропонованого підходу розраховано інтегральний показник оцінки рівня розвитку та значущості МСП за видами економічної діяльності (ВЕД) й в цілому по економіці України, а також по його компонентах. На основі проведеного дослідження визначено, що у 2012–2015 рр. більшість ВЕД економіки країни мали диспропорційне співвідношення динаміки розвитку та значущості МСП, що здійснило негативний вплив на рівень соціально-економічного розвитку України в цілому.

Кизим М.О., Мілютін Г.В. Оцінка поточного стану і визначення можливостей вітчизняного енергетичного машинобудування по забезпеченню модернізації українського сектора електрогенерації // Проблеми економіки. – 2018. – №2(36). – С. 105-120. Статтю присвячено проблематиці розвитку українського сектора електрогенерації. Метою статті є оцінка й аналіз поточного стану енергетичного машинобудування в Україні та визначення його можливостей по забезпеченню модернізації вітчизняного сектора електрогенерації. Проведено аналіз техніко-технологічного забезпечення існуючого парка електрогенерації в Україні за виробниками основного устаткування. Показано, що основне устаткування на українських АЕС – російського походження, а на ТЕС та ГЕС – як українського, так і російського походження. Розглянуто діяльність головних підприємств енергетичного машинобудування України, які виготовляють обладнання для всіх видів електростанцій, в тому числі парових гідравлічних турбін, генераторів, котлів, дизельних моторів, електроапаратури, кабелю тощо. Сформовано карту технікотехнологічного забезпечення сектора електрогенерації України. Визначено основні проблеми, що помітно стримують подальший розвиток вітчизняного енергомашинобудування. Обґрунтовано, що основним стратегічним напрямом розвитку вітчизняного енергомашинобудування є максимально можливе задоволення потреб електроенергетичного комплексу за рахунок розробки та виробництва власного обладнання й зведення до мінімуму обсягів імпорту. Доведено, що при поступовому розв’язанні наявних у цей час проблем та при більш повному й грамотному використанні існуючого потенціалу енергомашинобудівного комплексу України, розвиток підприємств комплексу у заданому напрямі є цілком реальним.

Бєлікова Н.В. Теоретичні аспекти дослідження впливу економічних реформ на соціально-економічний розвиток країни // Бізнес Інформ. – 2018. – № 4. – С. 8-13. Метою даної статті є поглиблення теоретичних аспектів дослідження впливу економічних реформ на соціально-економічний розвиток України. Доведено, що розвиток теоретичного забезпечення дослідження впливу реформ на соціально-економічний розвиток країни має ґрунтуватися на забезпеченні сумісності стратегічних цілей проектів та загальної мети. Такий підхід передбачає узгодження інституціонального, економічного та соціального спрямувань реформ в їх комплексному впливі на динаміку соціально-економічного розвитку економіки країни. Обґрунтовано актуальність подальшого вирішення завдань щодо оцінки впливу економічних реформ на формування нових трендів динаміки соціально-економічного розвитку країни з урахуванням принципів цілісності та ієрархічності економічної системи України, а також зумовленості процесів генерації трендів структурної динаміки розвитку економіки під впливом реформаторських заходів.

Красноносова О.М. Розвиток місцевого самоврядування в ході реформування територіального устрою України // Бізнес Інформ. - 2018. - № 5. - С.105-110. Метою реформи адміністративно-територіального устрою є визначення раціональної просторової основи організації публічної влади для забезпечення доступності та якості надання соціальних і адміністративних послуг, ефективного використання публічних ресурсів, сталого розвитку територій, здатності адекватно реагувати на соціальні та економічні виклики та реалізації державної регіональної політики. Наявна гостра необхідність пошуку шляхів зміни існуючої системи та формування устрою, який би відповідав сучасному політичному, соціально-економічному стану та сприяв динамічному розвитку регіонів країни. Такі заходи потребують урахування взаємодії та взаємозв'язків між територіальними суб’єктами в національній соціально-економічній системі, між центральними та місцевими гілками влади, пошуку шляхів активізації соціально-економічних процесів. Державне регулювання розвитку територій має бути спрямовано на реформування місцевого самоврядування, методами децентралізації владних повноважень, консолідації ресурсного забезпечення та стратегічного планування розвитку територіальних громад. Ні децентралізація, ні консолідація, ні стратегічне планування неможливі без адміністративно-територіальної реформи кардинального характеру та змісту.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. –Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України. – Харків, 2017. Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних положень, розробці методичного забезпечення та практичних рекомендацій щодо формування державної політики у сфері соціально-економічного партнерства органів влади та суб’єктів господарювання. У роботі систематизовано визначення, що відображають процес взаємодії органів влади та суб’єктів господарювання та уточнено визначення поняття «соціально-економічне партнерство». Узагальнено предметну сферу формування соціально-економічного партнерства органів влади та суб’єктів господарювання в рамках державної політики міжсекторальної взаємодії. Визначено взаємозв’язок характеру відносин між потенційними учасниками партнерських відносин та формою інтитуціоналізації партнерських відносин. Уточнено визначення поняття «потенціал розвитку партнерських відносин» з визначенням його складових. Обґрунтовано систему показників відповідно до складових оцінки потенціалу розвитку в пріоритетних сферах розвитку партнерських відносин та побудовано інтегральний показник. Визначено інституціональні аспекти реалізації партнерських відносин відповідно до рівнів інституціонального середовища. Проаналізовано процес державного регулювання інституціональних перетворень в сфері партнерських відносин. Розроблено організаційно-економічний механізм управління партнерськими відносинами в сфері міжсекторальної взаємодії. Визначено рівень результативності реалізації партнерських відносин в пріоритетних сферах економіки. Ключові слова: соціально-економічне партнерство, органи влади, суб’єкти господарювання, державна політика, сфери національної економіки, партнерські відносини.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2018. Дисертацію присвячено вирішенню наукового завдання – удосконаленню теоретико-методичного забезпечення державної підтримки розвитку біотехнологій в економіці України. Уточнено сутність поняття «біотехнології» шляхом визначення їх комплексних ознак. Розроблено теоретичні положення з визначення ролі біотехнологій у забезпеченні розвитку національної економіки. Запропоновано методичні положення щодо формування складових механізму державної підтримки розвитку біотехнологій. Запропоновано методичний підхід до вибору й обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку біотехнологій в економіці України, що передбачає аналіз та оцінювання наукового забезпечення розвитку біотехнологій в Україні; аналіз та оцінювання патентного забезпечення розвитку біотехнологій в Україні; узагальнення результатів та обґрунтування перспективних напрямів розвитку біотехнологій в Україні. Ключові слова: національна економіка, інноваційний розвиток, біотехнології, високотехнологічні галузі, державна підтримка, промисловий комплекс, механізм.

Губарєва І.О. Моніторинг реалізації державного регулювання економічної безпеки країни // Проблеми економіки. – 2018. – №1(35). – С. 55-61. Метою статті є удосконалення методичного інструментарію моніторингу реалізації державного регулювання економічної безпеки країни. Узагальнено підходи до визначення сутності поняття «економічна безпека країни». Оцінка рівня економічної безпеки країни є ключовим елементом моніторингу реалізації державного регулювання в цій сфері. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення методики оцінки економічної безпеки країни, алгоритм розрахунку якої містить чотири взаємопов’язаних компоненти (економічну, політичну, соціальну, духовну), передбачає використання методів аналізу (кореляційного, кластерного аналізу та методу таксономії), що дозволяє визначити рівень і диспропорцію розвитку і може слугувати основою для моніторингу реалізації державного регулювання економічної безпеки країни. Такий підхід до оцінки економічної безпеки країни дає можливість визначити місце (ранг), яке займає країна в загальній сукупності країн, динаміку зміни рангів за певний проміжок часу, виявити проблемні компоненти та здійснювати моніторинг дієвості державного регулювання економічної безпеки країни. В процесі дослідження визначено, що економічна сфера є головною проблемною компонентою забезпечення безпеки національної економіки для України. Проведений аналіз дозволив виявити найбільш проблемні часткові показники в економічній сфері для України: економічна глобалізація, нерівномірність економічного розвитку, рівень інфраструктури, рівень розвитку фінансового ринку, рівень економічної нестабільності, макроекономічна стабільність. Ці показники мають стабільну негативну динаміку та тенденцію до зниження, що потребує негайного втручання державних органів з метою забезпечення економічної безпеки країни.

Губарєва І.О., Ярошенко І.В. Забезпечення фінансово-економічної безпеки ЛПК України // Фінансові дослідження. – 2018. – № 1(4). Метою статті є розробка організаційного підходу до забезпечення фінансово-економічної безпеки лісопромислового комплексу України. Визначено, що загрозами фінансово-економічній безпеці ЛПК є: недостатній рівень лісистості території України; відсутність законодавчо закріпленої лісової політики; низька продуктивність лісів; корупція в лісовій галузі; залежність від імпорту ресурсів; високий рівень зношеності обладнання, низький рівень впровадження інноваційних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, недостатні обсяги інвестицій. Процес забезпечення фінансово-економічної безпеки ЛПК України включає такі етапи: формування засад забезпечення фінансово-економічної безпеки ЛПК; оцінка зовнішнього та внутрішнього середовища ЛПК; визначення переліку та пріоритетності загроз фінансово-економічній безпеці ЛПК; оцінювання рівня фінансово-економічної безпеки ЛПК; моделювання сценаріїв забезпечення фінансово-економічної безпеки ЛПК; розробка та реалізація управлінських рішень та рекомендацій щодо забезпечення фінансово-економічної безпеки ЛПК; моніторинг і контроль дієвості забезпечення фінансово-економічної безпеки ЛПК. В результаті ретельного здійснення в повному обсязі зазначених дій можна буде досягти належного рівня фінансово-економічної безпеки лісопромислового комплексу України.