Наукові Видання

Красноносова О.М. Розвиток місцевого самоврядування в ході реформування територіального устрою України // Бізнес Інформ. - 2018. - № 5. - С.105-110. Метою реформи адміністративно-територіального устрою є визначення раціональної просторової основи організації публічної влади для забезпечення доступності та якості надання соціальних і адміністративних послуг, ефективного використання публічних ресурсів, сталого розвитку територій, здатності адекватно реагувати на соціальні та економічні виклики та реалізації державної регіональної політики. Наявна гостра необхідність пошуку шляхів зміни існуючої системи та формування устрою, який би відповідав сучасному політичному, соціально-економічному стану та сприяв динамічному розвитку регіонів країни. Такі заходи потребують урахування взаємодії та взаємозв'язків між територіальними суб’єктами в національній соціально-економічній системі, між центральними та місцевими гілками влади, пошуку шляхів активізації соціально-економічних процесів. Державне регулювання розвитку територій має бути спрямовано на реформування місцевого самоврядування, методами децентралізації владних повноважень, консолідації ресурсного забезпечення та стратегічного планування розвитку територіальних громад. Ні децентралізація, ні консолідація, ні стратегічне планування неможливі без адміністративно-територіальної реформи кардинального характеру та змісту.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. –Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України. – Харків, 2017. Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних положень, розробці методичного забезпечення та практичних рекомендацій щодо формування державної політики у сфері соціально-економічного партнерства органів влади та суб’єктів господарювання. У роботі систематизовано визначення, що відображають процес взаємодії органів влади та суб’єктів господарювання та уточнено визначення поняття «соціально-економічне партнерство». Узагальнено предметну сферу формування соціально-економічного партнерства органів влади та суб’єктів господарювання в рамках державної політики міжсекторальної взаємодії. Визначено взаємозв’язок характеру відносин між потенційними учасниками партнерських відносин та формою інтитуціоналізації партнерських відносин. Уточнено визначення поняття «потенціал розвитку партнерських відносин» з визначенням його складових. Обґрунтовано систему показників відповідно до складових оцінки потенціалу розвитку в пріоритетних сферах розвитку партнерських відносин та побудовано інтегральний показник. Визначено інституціональні аспекти реалізації партнерських відносин відповідно до рівнів інституціонального середовища. Проаналізовано процес державного регулювання інституціональних перетворень в сфері партнерських відносин. Розроблено організаційно-економічний механізм управління партнерськими відносинами в сфері міжсекторальної взаємодії. Визначено рівень результативності реалізації партнерських відносин в пріоритетних сферах економіки. Ключові слова: соціально-економічне партнерство, органи влади, суб’єкти господарювання, державна політика, сфери національної економіки, партнерські відносини.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2018. Дисертацію присвячено вирішенню наукового завдання – удосконаленню теоретико-методичного забезпечення державної підтримки розвитку біотехнологій в економіці України. Уточнено сутність поняття «біотехнології» шляхом визначення їх комплексних ознак. Розроблено теоретичні положення з визначення ролі біотехнологій у забезпеченні розвитку національної економіки. Запропоновано методичні положення щодо формування складових механізму державної підтримки розвитку біотехнологій. Запропоновано методичний підхід до вибору й обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку біотехнологій в економіці України, що передбачає аналіз та оцінювання наукового забезпечення розвитку біотехнологій в Україні; аналіз та оцінювання патентного забезпечення розвитку біотехнологій в Україні; узагальнення результатів та обґрунтування перспективних напрямів розвитку біотехнологій в Україні. Ключові слова: національна економіка, інноваційний розвиток, біотехнології, високотехнологічні галузі, державна підтримка, промисловий комплекс, механізм.

Губарєва І.О. Моніторинг реалізації державного регулювання економічної безпеки країни // Проблеми економіки. – 2018. – №1(35). – С. 55-61. Метою статті є удосконалення методичного інструментарію моніторингу реалізації державного регулювання економічної безпеки країни. Узагальнено підходи до визначення сутності поняття «економічна безпека країни». Оцінка рівня економічної безпеки країни є ключовим елементом моніторингу реалізації державного регулювання в цій сфері. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення методики оцінки економічної безпеки країни, алгоритм розрахунку якої містить чотири взаємопов’язаних компоненти (економічну, політичну, соціальну, духовну), передбачає використання методів аналізу (кореляційного, кластерного аналізу та методу таксономії), що дозволяє визначити рівень і диспропорцію розвитку і може слугувати основою для моніторингу реалізації державного регулювання економічної безпеки країни. Такий підхід до оцінки економічної безпеки країни дає можливість визначити місце (ранг), яке займає країна в загальній сукупності країн, динаміку зміни рангів за певний проміжок часу, виявити проблемні компоненти та здійснювати моніторинг дієвості державного регулювання економічної безпеки країни. В процесі дослідження визначено, що економічна сфера є головною проблемною компонентою забезпечення безпеки національної економіки для України. Проведений аналіз дозволив виявити найбільш проблемні часткові показники в економічній сфері для України: економічна глобалізація, нерівномірність економічного розвитку, рівень інфраструктури, рівень розвитку фінансового ринку, рівень економічної нестабільності, макроекономічна стабільність. Ці показники мають стабільну негативну динаміку та тенденцію до зниження, що потребує негайного втручання державних органів з метою забезпечення економічної безпеки країни.

Губарєва І.О., Ярошенко І.В. Забезпечення фінансово-економічної безпеки ЛПК України // Фінансові дослідження. – 2018. – № 1(4). Метою статті є розробка організаційного підходу до забезпечення фінансово-економічної безпеки лісопромислового комплексу України. Визначено, що загрозами фінансово-економічній безпеці ЛПК є: недостатній рівень лісистості території України; відсутність законодавчо закріпленої лісової політики; низька продуктивність лісів; корупція в лісовій галузі; залежність від імпорту ресурсів; високий рівень зношеності обладнання, низький рівень впровадження інноваційних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, недостатні обсяги інвестицій. Процес забезпечення фінансово-економічної безпеки ЛПК України включає такі етапи: формування засад забезпечення фінансово-економічної безпеки ЛПК; оцінка зовнішнього та внутрішнього середовища ЛПК; визначення переліку та пріоритетності загроз фінансово-економічній безпеці ЛПК; оцінювання рівня фінансово-економічної безпеки ЛПК; моделювання сценаріїв забезпечення фінансово-економічної безпеки ЛПК; розробка та реалізація управлінських рішень та рекомендацій щодо забезпечення фінансово-економічної безпеки ЛПК; моніторинг і контроль дієвості забезпечення фінансово-економічної безпеки ЛПК. В результаті ретельного здійснення в повному обсязі зазначених дій можна буде досягти належного рівня фінансово-економічної безпеки лісопромислового комплексу України.

Бунтов І.Ю., Бєлікова Н.В. Теоретичне забезпечення формування складових механізму державної підтримки розвитку біотехнологій в Україні // Бізнес Інформ. – 2018. – № 1. – С. 93-98. Метою статті є обґрунтування теоретичного забезпечення формування складових механізму державної підтримки розвитку біотехнологій в галузях економіки України. Проаналізовано зарубіжний досвід організації державної підтримки розвитку біотехнологій і визначено, що в більшості розвинених країн основними пріоритетами такої підтримки є стимулювання попиту на виготовлену продукцію, підвищення її конкурентоспроможності, розвиток інноваційної інфраструктури, у тому числі посилення її наукової складової, та ін. Доведено, що механізм державної підтримки розвитку біотехнологій має відповідати таким вимогам, як урахування міждисциплінарного характеру біотехнологій та їх потенційної можливості завдати шкоду людям, тваринам, довкіллю; необхідність оцінювання можливостей одержання синергетичного ефекту від поєднання різних методів, технологій, специфічних особливостей різних біотехнологічних виробництв; постійний пошук можливостей удосконалення біотехнологічних виробництв. Обґрунтовано, що загальними етапами розробки складових механізму державної підтримки розвитку біотехнологій є ініціювання; обґрунтування та формування методів та інструментарію.

Іванова О.Ю. Координаційні аспекти сучасного менеджменту персоналу // Формування ринкової економіки в Україні. – 2018. – Вип.40. – Ч.1. – C. 144–150. Метою статті є обґрунтування впливу координації підприємств з органами місцевої та регіональної влади, громадськістю та іншими об’єднаннями на ефективність застосування методів менеджменту персоналу. Досліджено координаційні аспекти сучасного менеджменту персоналу. Обґрунтовано залежність ефективності сучасних методів менеджменту персоналу від взаємодії з регіональними органами влади. Визначено напрями координації підприємств та інших суб’єктів при управлінні персоналом в залежності від підсистем менеджменту персоналу.

Полякова О.Ю. Модель оцінки стадії розвитку економіки України // Формування ринкової економіки в Україні. – 2018. – Вип.40. – Ч.1. – C. 115–123. Статтю присвячено актуальному питанню визначення стадії розвитку економіки країни. Сучасний етап розвитку економіки провідних країн позиціонується як постіндустріальний, головними чинниками якого є інформація, наука та інновації. Проте останні дослідження щодо перспектив світової економіки повертаються до ролі, характеру та необхідності індустріального розвитку. Метою дослідження є побудова моделі оцінки стадії розвитку економіки України, що дозволить визначити ті чинники розвитку, які є наразі недостатніми, але мають сприяти переходу до вищих щаблів розвитку. Порівняння характеристик стадій індустріалізації із класифікацією ВЕФ та UNIDO дозволило сформулювати припущення про наявність зв’язку між структурою економіки, місцем у ній досліджень, розробок та освіти та ефективністю економіки у цілому. Оцінювання стадії розвитку базується на міжкраїнових порівняннях за питомою вагою промисловості та сфери послуг у випуску, валовій доданій вартості та кінцевому споживанні домогосподарств, середньо- та високотехнологічної промисловості у доданій вартості та промисловому експорті, витратами на дослідження та розробки і освіту, питомою вагою комп’ютерних та інформаційних послуг і досліджень у проміжному споживанні та державному споживанні. Побудовано модель нечіткої ідентифікації стадій розвитку за сформованою системою критеріїв. Показано, що поточна стадія розвитку економіки України має ознаки розвитку, орієнтованого на ефективність, але подальша неоіндустріалізація можлива лише за умови цілеспрямованої підтримки науки та високотехнологічних виробництв.

Іванов Ю.Б. Податкова політика у сфері енергоефективності // Формування ринкової економіки в Україні. – 2018. – Вип.40. – Ч.1. – C. 135–143. Метою статті є обґрунтування принципів та розробка підходів щодо вибору інструментів податкового регулювання на базі узагальнення світового досвіду податкової підтримки енергозбереження та енергоефективності. Узагальнено світову практику реалізації податкової політики у сфері забезпечення енергозбереження та енергоефективності. Визначено сфери застосування податкового інструментарію, перелік податків, що мають найбільший регуляторний потенціал в досліджуваний сфері та склад інструментів податкової політики. Розглянуто можливості застосування найбільш поширених інструментів податкової політики в українській практиці оподаткування.