Наукові Видання

Полякова О. Ю., Хаустова В. Є., Леванда О. М. Аналіз проблем і тенденцій розвитку сільських територій України // Бізнес Інформ. - 2020. - №4. - C. 229–250. Метою дослідження є визначення проблем і тенденцій розвитку сільських територій України. Згідно з поставленою метою досліджено: структуру земель України та структуру населення за типами поселень, населеність сільських територій України, причини скорочення сільського населення в Україні, споживання основних продуктів харчування та витрати домогосподарств у сільській місцевості, віковий склад населення, процеси міграції сільського населення, зайнятість і доходи населення у сільській місцевості, інфраструктурні проблеми розвитку сільських територій в Україні, освітній простір у сільській місцевості, кількість і стан лікарняних закладів у ній, інфраструктуру закладів культури та умови проживання у сільській місцевості. Проведений аналіз дозволив обґрунтувати, що в Україні має місце цикл зворотного зв’язку за типом «порочне коло», за якого незадовільний стан соціальної інфраструктури підвищує міграційні настрої сільського населення, яке залишає сільські населенні пункти через малу кількість шкіл, дошкільних закладів і лікарняних закладів, які укрупнюються або закриваються, що погіршує рівень надання соціальних послуг і звужує соціальну інфраструктуру. Разом економічні й інфраструктурні причини підвищення міграції, зменшення сільського населення та його старіння призводять до погіршення демографічної ситуації в країні. Таким чином, при розробці ефективних економічних підходів до стимулювання розвитку сільських територійсільські поселення країни треба розглядати як цілісну систему. Тільки таким чином можна буде досягти збалансованого розвитку, подолати міжгалузеві, внутрішньо- та міжрегіональні диспропорції, інтегрувати сільську та міську підсистеми суспільства на рівних умовах. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2020-4-229-250

Кизим М. О., Котляров Є. І. Аналіз діючого порядку обґрунтування тарифів на виробництво, постачання та споживання теплової енергії. Бізнес Інформ. 2020. №3. C. 373–381. Метою статті є дослідження діючого порядку розробки та затвердження тарифів на теплову енергію та розробка пропозицій щодо вдосконалення цінової політики у сфері теплозабезпечення. Розглянуто діючий порядок обґрунтування тарифів на теплову енергію, що діє в Україні на даний час. Досліджено процедуру економічного обґрунтування витрат, які враховуються у складі тарифу. Зроблено висновок, що діюча процедура контролю обґрунтованості витрат орієнтована не на економію витрат і підвищення ефективності виробництва, а виключно на формальне письмове підтвердження величини витрат. Необхідність подання понад 50 видів розрахунків та обґрунтувальних матеріалів та тривалий термін їх розгляду ускладнює оперативне регулювання тарифу на теплоенергію і призводить до збитків теплогенеруючих організацій у разі зміни вартості окремих складових собівартості (ціна природного газу, електроенергії, рівень мінімальної заробітної плати тощо). Для спрощення процедури обґрунтування рівня тарифу (або рівня його зміни) запропоновано суттєво скоротити перелік документів, що надаються при встановленні тарифу, та перейти до процедури декларування змін тарифу при одночасному посиленні контрольно-перевірочної роботи уповноважених органів. На відміну від діючого порядку контролю кожної складової тарифу процедура декларування передбачає контроль тільки загальної величини тарифу. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2020-3-373-381

Кизим М. О., Котляров Є. І. Аналіз діючого порядку обґрунтування тарифів на виробництво, постачання та споживання теплової енергії. Бізнес Інформ. 2020. №3. C. 373–381.https://doi.org/10.32983/2222-4459-2020-3-373-381. Метою статті є дослідження діючого порядку розробки та затвердження тарифів на теплову енергію та розробка пропозицій щодо вдосконалення цінової політики у сфері теплозабезпечення. Розглянуто діючий порядок обґрунтування тарифів на теплову енергію, що діє в Україні на даний час. Досліджено процедуру економічного обґрунтування витрат, які враховуються у складі тарифу. Зроблено висновок, що діюча процедура контролю обґрунтованості витрат орієнтована не на економію витрат і підвищення ефективності виробництва, а виключно на формальне письмове підтвердження величини витрат. Необхідність подання понад 50 видів розрахунків та обґрунтувальних матеріалів та тривалий термін їх розгляду ускладнює оперативне регулювання тарифу на теплоенергію і призводить до збитків теплогенеруючих організацій у разі зміни вартості окремих складових собівартості (ціна природного газу, електроенергії, рівень мінімальної заробітної плати тощо). Для спрощення процедури обґрунтування рівня тарифу (або рівня його зміни) запропоновано суттєво скоротити перелік документів, що надаються при встановленні тарифу, та перейти до процедури декларування змін тарифу при одночасному посиленні контрольно-перевірочної роботи уповноважених органів. На відміну від діючого порядку контролю кожної складової тарифу процедура декларування передбачає контроль тільки загальної величини тарифу.

Хаустов М.М., Бондаренко Д.В. Цифровізація: здобути та загрози для суспільства. Матеріали IX Міжнародної науково-практичної конференції «SCIENCE AND PRACTICE: IMPLEMENTATION TO MODERN SOCIETY» (18-19 квітня 2020 р., Манчестер, Великобританія). №51. С. 49-58. Статтю присвячено виявленню здобутків і переваг, а також загроз та ризиків, які вона несе суспільству. Розглянуто роль цифровізації у житті суспільства, її вплив на соціально-економічний розвиток. Визначено сутність, особливості та використовувані в її межах технології, сформовано перелік переваг, а також ризиків та загроз цифровізації для суспільства.

Kyzym M., Khaustova V., Reshetnуak O., Danko N. Significance of Developmental Science under Assimilation of the Digitalization of the Ukrainian Economy. International Journal of Advanced Science and Technology. 2020. Vol. 29. № 6. P. 1037-1042. The article discusses the development of the digital economy, especially how it affects investment flows. Particular attention is given to the main trend prediction of FDI and forecasts of the growth rate of FDI in the global economy. It is statistically proved the correlation between the GDP of the country and FDI flows. It is also demonstrated the development and importance of the global expansion of digital companies. The paper provides three crucial elements of the strategy for the upgrowth of the digital economy. The article deals with the development of the agro-industrial complex in the conditions of the development of digitalization of the economy, the experience of introducing the digital economy into the agrarian sector of developed countries and the possibility of its application in the agriculture. It was proposed to expand the scope of application of the digital economy at the expense of public investment, the formation of new structural elements in the form of associations and associations.

Хаустова В. Є., Решетняк О. І. Вплив підготовки кадрів вищої кваліфікації на науковий та економічний розвиток. Проблеми економіки. 2020. №1. C. 43–51. Метою дослідження є визначення впливу підготовки кадрів вищої кваліфікації на науковий та економічний розвиток. Для досягнення мети дослідження в роботі використовувалися методи логічного, статистичного, кореляційного аналізу, а також матричний підхід до позиціонування країн світу. В статті висунена і доведена гіпотеза про суттєвий позитивний вплив показників, що характеризують рівень підготовки кадрів вищої кваліфікації на показники, які характеризують науковий стан та наукові результати, а також економічні результати країни для окремих розвинутих країн світу, що успішно реалізують інноваційну модель економічного розвитку. Для України гіпотеза не підтверджується. Результати кореляційного аналізу показників в абсолютному вимірі показали, що збільшення кількості населення з магістерським та докторським ступенем позитивно впливає на збільшення кількості дослідників, кількості статей в науково-технічних журналах, рівня ВВП, витрат на проведення досліджень та розробок. Виявлено середній позитивний вплив кількості населення з докторським ступенем на кількість патентних заявок відповідної країни, на рівень високотехнологічного експорту та низький позитивний вплив кількості населення з магістерським ступенем на кількість патентних заявок відповідної країни, на рівень високотехнологічного експорту. Результати позиціонування України відносно інших країн світу на основі використання матричного підходу демонструють, що в площині координат кількості населення, яке має магістерський та докторський ступень, і показників, які характеризують рівень економічного та наукового розвитку, наша країна знаходиться в квадрантах, які характеризують низький рівень шансів в економічному та науковому розвитку, що обумовлює необхідність вдосконалення системи підготовки кадрів вищої кваліфікації. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-0712-2020-1-43-51

Чернова Н.Л., Полякова О.Ю. Визначення оптимальної структури портфеля, що містить активи розвинутих ринків і ринків, що розвиваються // Проблеми економіки. - 2020. - №1. - C. 332–339. У сучасному світі деривативи на провідні фондові індекси дуже часто є об’єктами прискіпливої уваги з боку портфельних інвесторів. Безпосереднє включення у портфель подібних інструментів фактично дає змогу інвестувати одразу в економіку окремої країни або окремий її сектор. Метою роботи є формування оптимального інвестиційного портфеля, що містить деривативи на фондові індекси країн розвиненого сектора та сектора, що розвивається. Для досягнення зазначеної мети було вирішено такі задачі: сформовано два оптимальних портфелі: портфель з індексів розвинутих країн та портфель з індексів країн, що розвиваються; сформовано змішаний портфель, що містить індекси з обох секторів; здійснено порівняльний аналіз ефективності отриманих портфелів. Для отримання оптимальної структури портфеля застосовано модель Марковиця. Модельні результати дозволяють зробити такі висновки щодо інвестиційної привабливості сектора фондових індексів розвинутих ринків і ринків, що розвиваються. З точки зору рівня ризику портфеля можливо отримати пару портфелів, один з яких містив би тільки активи розвинутих ринків, а інший – тільки активи ринків, що розвиваються. Однак при цьому рівень доходності буде значно меншим у портфелі, що складається з активів розвинутого сектора. Змішаний портфель забезпечує значно ширший діапазон альтернативних варіантів інвестування, що позиціонуються на ефективній границі, як за критерієм ризику, так і за критерієм доходності. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-0712-2020-1-332-339

Красноносова О.М. Визначення умов формування інноваційного потенціалу адміністративних територій в Україні.ECONOMIC INNOVATIONS. 2020. Vol. 22, Issue 1 (74). P. 95-103. У відповідності до класифікації адміністративних територій, яка прийнята у ЄС, в Україні офіційно нараховується 27 адміністративно-територіальних одиниць, що за масштабами відповідають другому рівню, а саме, NUTS-2. Однак, починаючи з 2014 року ця кількість фактично скоротилася до 25 одиниць. Адміністративно-територіальні одиниці рівня NUTS-2, або регіони, в Україні представлені адміністративними областями та містом Київ. Всі вони суттєво різняться за показниками соціально-економічного розвитку. Не є виключенням й показники, які характеризують рівень інноваційної активності в кожному з регіонів. І це не зважаючи на єдність нормативної бази у державі та обов’язковість дотримання положень законодавства. Зокрема, положення Закону України «Про інноваційну діяльність» наголошують, що головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго - та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів продукції, яка є конкурентоздатною на світових ринках. Можливою причиною такого становища можуть бути відмінності в умовах формування інноваційного потенціалу адміністративних територій, зокрема, нерівномірне розміщення навчальних закладів, наукових установ та, як наслідок, наукових кадрів в межах кожного з регіонів. Такий стан утворює умови для виникнення значних дисбалансів, як в межах, так і поза межами адміністративних територій за показниками інноваційної діяльності, а так соціально-економічного стану регіонів у цілому. Метою статті є визначення умов формування інноваційного потенціалу адміністративних територій в Україні З метою підтвердження, або спростування припущення про те, що можливою причиною нерівномірного розвитку інноваційної діяльності в регіонах України може бути нерівномірне розміщення по їх території навчальних та наукових установ, які є основою формування інноваційного потенціалу адміністративної території, в роботі використано інструментарій статистичного аналізу. Отримані результати є удосконаленням методичного забезпечення процесу формування інноваційного потенціалу адміністративних територій в Україні. Отримано підтвердження того, що причиною нерівномірного розвитку інноваційної діяльності в регіонах України, перш за все, є нерівномірне розміщення по території навчальних закладів та наукових установ. Саме нерівномірний розподіл висококваліфікованих науковців та зосередження їх у столичному регіоні призводить до значних відмінностей в обсягах інноваційної продукції у відношенні до населення по регіонах країни. Формування інноваційного потенціалу має стати стратегічним завданням плану реалізації стратегії соціально-економічного розвитку кожної адміністративної території України. Вирішення такого завдання неможливо без чітких параметрів оцінки поточного стану інноваційної діяльності за критеріями обсягів виробництва інноваційних товарів, робіт та послуг, обсягів фінансування наукових досліджень та проектних робіт та кількісних характеристик наукової еліти регіону. DOI: https://doi.org/10.31520/ei.2020.22.1(74).95-103

Kyzym M., Gryshova I., Lisin E. Leading Trends in the Development of the Electric Power Industry / Proceedings of the 6th International Conference on Social, economic, and academic leadership (ICSEAL-6-2019) 13th-14th of December 2019, Prague (Czech Republic). Advances in Social Science, Education and Humanities Research, volume 441, p. 280-288. Our paper aims at conducting a comparative analysis of the forecasts of the development of electric power and defining of its main trends. It was determined that formation of promising directions of energy development in separate countries should consider world progressive trends and the fuel and energy potential of countries and their specificities of energy consumption. The analytical base of the study composed of: foresight for the development of world energy of leading international institutions and energy companies (International Energy Agency (IEA), US Energy Information Administration (EIA), Japan Institute for Energy Economics (IEEJ), Institute for Energy Studies of the Russian Academy of Sciences, British Petroleum , Exxon Mobil), as well as strategic and policy documents of Ukraine on the development of the country's energy sector. The study analyses the dynamics of the vectors of energy development in the world, the EU, Eastern Europe and Ukraine in 2015-2025. The discrepancy between Ukrainian forecast trends and global trends was determined. The dynamics of the structure of electric power generation in the world, the EU, Eastern Europe and Ukraine in 2015-2025 was analysed in accordance to its sources: thermal power plants/combined heat and power plants; nuclear power plants; hydroelectric power stations/pumped storage power plants; bioelectric power stations; solar power plants; wind power stations; renewable energy sources. The strategic and program documents of Ukraine on the development of the electric power industry were studied, especially prospects and problems of their implementation considering the current situation was analysed. The main trends that will determine development of the electric power industry for the period up to 2035-2040 were identified based on analysis of the world and domestic foresights.