Наукові Видання

Кизим М. О., Хаустова В. Є., Решетняк О. І. Ієрархія керівних документів державної політики з питань забезпечення наукової та науково-технічної діяльності в Україні. Бізнес Інформ. 2020. №8. C. 37–45. Мета статті полягає у вивченні підходів до ієрархії керівних документів державної політики в Україні, а також дослідження забезпечення стратегічними документами управління науковим і науково-технічним (ННТ) розвитком у країні. Методи дослідження: логічний аналіз, систематизація, узагальнення. Визначено, що на офіційному рівні в даний час не існує встановленої ієрархії керівних документів державної політики; жодний нормативно-правовий акт в Україні, який стосується стратегічного планування на державному рівні, не розглядає можливість розробки таких стратегічних документів, як доктрини та концепції. Аналіз ієрархії діючих керівних документів державної політки з питань забезпечення наукового та науково-технічного розвитку деяких країн світу показав існування одного з двох концептуально-доктринальних нормативних актів (доктрина чи концепція), які на абстрактному та концептуальному рівні визначають загальні підходи до стратегічного регулювання ННТ діяльності. Проведений аналіз дозволив точніше визначити сутність, зміст і загальну структуру документів довгострокового державного планування, а саме: «концепції» та «стратегії». Розгляд основних стратегічних документів, що регламентують наукову та науково-технічну діяльність в Україні, показав, що концепцію ННТ розвитку було прийнято більше, ніж 20 років тому (в 1999 р.), а основні програмні документи, які були спрямовані на прогнозування наукового та науково-технічного розвитку, втратили чинність до 2012 р. Стратегія розвитку ННТ діяльності відсутня. Система документів стратегічного планування та регулювання ННТ діяльності потребує суттєвого доопрацювання, оновлення концепції та розробки стратегії розвитку ННТ діяльності. Обґрунтовано необхідність розробки стратегічних документів щодо регулювання ННТ діяльності для більш результативної роботи інноваційної системи країни, що викликано загальним станом вітчизняної економіки та необхідністю пошуку найбільш ефективних методів використання підсистеми генерації знань. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2020-8-37-45

Кизим М. О., Бєлікова Н. В., Беккер М. Л. Аналіз сучасної практики розробки стратегій регіонального розвитку в Україні на основі проблемно-орієнтованого підходу. Бізнес Інформ. 2020. №8. C. 88–95. Стаття присвячена узагальненню сучасної практики розробки стратегій регіонального розвитку в Україні та обґрунтуванню переваг упровадження проблемно-орієнтованого підходу у процес стратегування соціально-економічного розвитку регіонів України. Досліджено методичні засади впровадження проблемно-орієнтованого підходу в процес стратегування соціально-економічного розвитку регіонів України для ідентифікації проблем і проблемних ситуацій регіонального розвитку та визначення на цій основі стратегічних та операційних цілей. Результати дослідження показали, що регіони України здійснюють регулювання соціально-економічного розвитку за допомогою регіональних стратегій розвитку; станом на 2020 р. усі регіони України розробили стратегії соціально-економічного розвитку на період до 2027 р. Аналіз цих документів показав, що процес визначення проблем соціально-економічного та екологічного розвитку регіону вимагає вдосконалення, оскільки наразі у стратегіях відсутня чітка ідентифікація проблем. Незважаючи на відсутність чіткого переліку проблем регіонального розвитку, усі стратегії містять систему стратегічних та операційних цілей, проте не всі регіони наводять індикатори їх досягнення. Також не всі проаналізовані стратегії регіонального розвитку містять обґрунтування визначення цілей на основі аналізу проблем соціально-економічного та екологічного розвитку регіону. Перспектива подальших досліджень полягає в удосконаленні методичних засад ідентифікації проблем соціально-економічного та екологічного розвитку та впровадженні їх у практику розробки регіональних стратегій. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2020-8-88-95

Кизим М. О., Салашенко Т. І. Альтернативна модель конкурентного ринку електроенергії України (частина 1). Бізнес Інформ. 2020. №8. C. 115–124. Україна впровадила квазіконкурентний ринок електроенергії європейського прототипу, який має істотні вади функціонування. Виправлення цієї моделі має відбуватися з урахуванням вимог європейського транснаціонального законодавства, особливостей національної енергосистеми та найуспішнішого досвіду в лібералізації ринків електроенергії інших країн світу. У статті запропоновано альтернативну модель конкурентного ринку електроенергії України, яка передбачає: запровадження виключно організованої форми торгівлі електроенергією на довгостроковому часовому інтервалі; розвиток спотових сегментів ринку за рахунок ефективного поєднання різних механізмів торгівлі та методів ціноутворення; розбудову системи управління балансуванням на основі комбінованої диспетчеризації. Строковий ринок електроенергії представляється авторами у формі ринку фінансових деривативів на електроенергію, які можна конвертувати у фізичну електроенергію, каскадувати на коротші періоди часу або проводити фінансові розрахунки за ними. Ринок на добу наперед поділено на 3 сесії: перші дві з яких функціонують за заявленими цінами, тоді як третя – за маржинальними. Внутрішньодобовий ринок функціонує також на основі багатосесійної торгівлі: запропоновано впровадити 6 внутрішньодобових аукціонів та безперервну торгівлю. Балансуючий ринок представлено двома сегментами: ринком балансуючої потужності та ринком балансуючої енергії, які разом дозволяють запровадити комбіновану диспетчеризацію в енергосистемі. Авторами визначено істотні переваги цієї моделі порівняно з існуючою, які дозволять забезпечити операційну ефективність функціонування конкурентного ринку електроенергії в Україні. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2020-8-115-124

Gryshova I., Kyzym M., Hubarieva I., Khaustova V., Livinskyi A., Koroshenko M. Assessment of the EU and Ukraine Economic Security and Its Influence on Their Sustainable Economic Development. Sustainability 2020, 12(18), 7692; https://doi.org/10.3390/su12187692 (Scopus). The article proves that security of the national economy characterizes the ability of the country to withstand the destabilizing effects of various internal and external threats and to ensure its sustainable development. The study is carried out in the following stages: Diagnosing threats to security of the national economy → assessing the level of economic security of countries of the world → clustering countries of the world according to the level of economic security → modelling the impact of the national economic security on sustainable economic development of a country → forming measures to ensure security of a country’s economy. The basis for assessing the level of economic security of a country is a hierarchically constructed system of indicators, including composite, complex, and sub-indicators. The assessment of the level of economic security is carried out on the basis of international indices and rankings. The analysis of the correlation between the level of GDP per capita and individual indicators included in the composite indicator of economic security made it possible to identify those that should become the primary concerns of governments in order to enhance economic security as well as increase the level of GDP and ensure sustainable development of countries.

Klunko N.S., Sirotkina N.V., Kozachuk D.A., Liubarskaia M.A., Vasylkivska V.V., Krasnonosova O.M. Pharmaceutical clusters creation and functioning. A Revista Turismo Estudos & Práticas (RTEP). 2020. Geplat: Caderno Suplementar, N. 4, SETEMBRO. / index [ISSN 2316-1493]. The experience of using cluster models for regional development in different countries proves the need for an active role in the process of both state and local authorities' economy clustering. Effective practices consist of the fact that the state gives integral and financial support to institutional and cluster formations. The purposeful research of clusters as a subject of public administration either from the side of regional or central government bodies showed the importance for power concentration to create favourable conditions for partnership between enterprises, first of all, in the shape of development assistance to already existing sectors tested by the market. The article deals with the important scientific aspects of both creation and functioning of clusters to secure the pharmaceutical sector competitiveness by means of mobilizing the state strategic resources both at government and sectoral institutes' levels. The methods, which were used to reach the purpose of the research, are as follows: the description method, the table and graphic method, the method of structure and dynamics revelation and methods, which are available for comparison in a certain territory such as: the statistical data and the method of analysis and synthesis. The economy subjects' cluster policy implementation should be carried out by means of forming the economic terms movement of a whole production system to a competitive position in terms of cooperation and partnership. It is also important to understand how certain clusters contribute to the economic development of certain regions and to adjust their activity in accordance with that. The new structural element of space progress security in a globalized economy should include clusters as a basis of network territory organization the functioning of which will facilitate both regional and state competitiveness on the whole; as well as contribute to the implementation of investment and innovative development models. The creation of such investment and innovative clusters requires significant boost of relevant theoretical and methodological support because the state should clearly understand where to go and what reforms to carry out. It concerns, first, the administrative and territorial aspects of economic management change namely, the socio-economic specificity of every region.

Іванов Ю. Б., Іванова О. Ю. Коронавірус проти децентралізації: ризики та виклики розвитку об’єднаних територіальних громад в умовах пандемії. Проблеми економіки. 2020. №2. C. 209–215. Статтю присвячено актуальним питанням проблем і викликів розвитку об’єднаних територіальних громад в умовах децентралізації та пандемії. Просторовий розвиток територіальних громад є головною метою в межах реалізації реформи децентралізації, яка спрямована на забезпечення високого рівня життя населення та конкурентоспроможності національної економіки в умовах кризи та пандемії. Економічні та соціальні наслідки коронавірусу, що захопив увесь світ, не оминули Україну та її територіальні одиниці. Метою статті є ідентифікація проблем розвитку об’єднаних територіальних громад в умовах децентралізації і пандемії та розробка напрямів антикризових заходів щодо подолання проблем і формування конкурентних переваг об’єднаних територіальних громад. Низькі темпи розвитку об’єднаних територіальних громад свідчать про наявність проблем у достатньому ресурсному забезпеченні громад, ефективному розподілі повноважень і відповідальності між рівнями влади, в обґрунтованості критеріїв об’єднання територіальних громад, відсутності достатньої кваліфікації менеджменту для розробки дієвих стратегій розвитку, ефективних програм, проєктів розвитку об’єднаних територіальних громад та про їх значну фінансову залежність від державної підтримки. Визначено основні проблеми втрат бюджетів об’єднаних територіальних громад через пандемію коронавірусу та антикризові заходи щодо підтримки населення та підприємництва. Розроблено дорожню карту з державної підтримки розвитку ОТГ з визначенням заходів, термінів їх реалізації та відповідальних органів. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-0712-2020-2-209-215

Кизим М. О., Салашенко Т. І. Конкурентний ринок електроенергії: теоретичні підходи та моделі формування. Проблеми економіки. 2020. №2. C. 130–143. У статті наведено теоретичні підходи формування конкурентного ринку електричної енергії: централізований та децентралізований, вибір з-поміж яких залежить від ступеня збалансованості фізичних і комерційних потоків електричної енергії в енергосистемі, що обумовлює особливості моделювання ринку. Незалежно від підходу побудова моделі конкурентного ринку електроенергії спирається на обґрунтування 7 ключових детермінант, серед яких: географічне розмежування, спосіб диспетчеризації, ринкова інфраструктура, часове масштабування, форми торгівлі, методи ціноутворення та продуктова диверсифікація. У світі наявний суперечливий досвід, та немає універсальної моделі конкурентного ринку електричної енергії. Проаналізовані моделі ЄС, США та Австралії свідчать про їх суттєві відмінності. В ЄС впроваджено децентралізований підхід та створено чотирисегментарну модель конкурентного ринку електроенергії із зональним розмежуванням енергосистем, тоді як в США та Австралії – централізований підхід із нодальним розмежуванням, і створено дво- та односегментарну моделі відповідно. Наведені у статті моделі конкурентного ринку електричної енергії також різняться за способами диспетчеризації, формами торгівлі та продуктами. Єдиною їх спільною рисою є орієнтація на маржинальний метод ціноутворення, хоча в кожній з моделей він має специфічні особливості. Україна впровадила квазіконкурентний ринок електроенергії за європейською моделлю. Виправлення вад цієї моделі має відбуватися з урахуванням особливостей національної енергосистеми та найуспішнішого досвіду в лібералізації ринків електроенергії інших країн світу, а не тільки ЄС. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-0712-2020-2-130-143

Кизим М. О., Крамарев Г. В. Методичний підхід до оцінки й аналізу зовнішньої торгівлі продукцією промисловості з урахуванням доданої вартості в Україні та країнах світу. Проблеми економіки. 2020. №2. C. 119–129. У статті доведено, що останні три десятиліття міжнародна торгівля здебільшого розглядається у рамках поняття глобальних ланцюгів створення вартості (ГЛСВ). Як інструмент для оцінки включення країн у ГЛСВ та формування ефективної зовнішньоекономічної політики на її основі широко використовується система індикаторів торгівлі доданою вартістю. Визначено, що на цей час розроблені потужні інформаційні онлайн-ресурси, що дозволяють отримувати значення індикаторів доданої вартості для певного набору країн світу, в тому числі у розрізі видів економічної діяльності. ОЕСР разом із Світовою організацією торгівлі реалізували спільну ініціативу зі створення бази даних індикаторів торгівлі доданою вартістю (TiVA), які розраховуються на основі світових таблиць «витрати-випуск», розроблених ОЕСР, і описують взаємодії між галузями і споживачами в 64 економіках. Проте через малу частку України у світових торгових потоках у базі ОЕСР оцінок щодо України немає. Але аналіз зовнішньої торгівлі доданою вартістю є важливим інструментом у визначенні вузьких місць і прихованих ризиків торгівлі країни. Тому очевидною є необхідність адаптації методології до системи статистичної інформації України та здійснення відповідних розрахунків. Метою статті є розробка методичного підходу до оцінки й аналізу зовнішньої торгівлі продукцією промисловості з урахуванням доданої вартості в Україні та країнах світу. Запропонований в статті методичний підхід дозволяє оцінити стан зовнішньої торгівлі продукцією промисловості країн світу та України або окремих її видів економічної діяльності (ВЕД), визначити однорідні за показниками зовнішньої торгівлі продукцією промисловості або окремих ВЕД групи (кластери) країн світу, ідентифікувати напрямки інтеграції промисловості України та її окремих ВЕД в зовнішньоекономічні ланцюги доданої вартості. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-0712-2020-2-119-129

Концептуальні засади розвитку аграрної сфери та сільських територій України : кол. моногр. / за ред. М. О. Кизима ; авт. кол. : М. О. Кизим, Н. В. Белікова, О. Ю. Полякова, В. Є. Хаустова, І. Ю. Гришова, І. В. Ярошенко,О. М. Красноносова, Д. Г. Михайленко, І. В. Семигуліна, О. В. Тур, О. М. Леванда, Р. В. Харченко. Харків : ФОП Лібуркіна Л. М., 2020. 280 с. Монографію присвячено теоретичному та практичному дослідженню проблем розвитку сільських територій і аграрної сфери України та пошуку шляхів їх розв’язання. Побудовано когнітивну карту проблем розвитку, головними з яких є депопуляція, спустошення сільських територій, структурні диспропорції аграрного виробництва, занепад соціальної інфраструктури та неефективність сільських територіальних громад. Розроблено концептуальні положення розвитку сільських територій в Україні на основі активізації та диверсифікації агропромислового виробництва, впровадження проєктного підходу як основи державної підтримки сільгоспвиробників; обґрунтовано систему цілей та підцілей розвитку; запропоновано проєкти «Село майбутнього» для об’єднаної сільської територіальної громади із залученням інструментів публічно-приватного партнерства, проєкти розвитку окремих напрямів тваринництва для індивідуальних і фермерських господарств.