ОБҐРУНТУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ТАРИФНОЇ ПОЛІТИКИ В ЕНЕРГЕТИЧНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ

Мета дослідження:

розробка методичного забезпечення і обґрунтування державної тарифної політики в енергетичній сфері України.

Завдання:

Основні результати:

1. Прийняті Україною міжнародні зобов'язання обґрунтовано прямо не регламентують особливості проведення державної тарифної політики в енергетичній сфері, однак аналіз їх змісту дозволяє встановити основні принципи її формування.

2. Дійсна тарифна політики в енергетичній сфері України характеризується істотними негативними соціально-економічними наслідками, а саме: населення нездатне сплачувати енергетичні рахунки самостійно, бюджети – нараховані субсидії, а регульовані суб’єкти енергетичного бізнесу не мають достатньо коштів для розвитку, натомість суб’єкти, що мали б бути вільними від регулювання, отримують надприбутки за рахунок регульованого ціноутворення.

3. Тарифоутворення в газовій сфері України – відмінності за стадіями газового циклу:

•оптова ціна газу для комерційних споживачів є вільноринковою, яка найчастіше встановлюються за закритими двосторонніми договорами;

оптова ціна газу для захищених споживачів є державно регульованою,;

тарифи на послуги транспортування газу визначаються на основі гібридної моделі тарифоутворення: для внутрішніх користувачів – «поштової марки», а для зовнішніх – «вхід-вихід»;

тарифи на послуги розподілу газу визначаються за витратоорієнтованим методом;

роздрібна ціна газу для комерційних споживачів є вільною, тоді як для населення – державно регульованою, а для виробників теплової енергії не передбачено торгівельної націнки за роздрібне газопостачання.

4.  Перегляд моделі тарифної політики в енергетичній сфері України повинен будуватися на критеріях: економічної ефективності, соціальної справедливості та конкурентної здатності. Забезпечення балансу між цими критеріями можливо за рахунок перегляду системи спеціальних обов’язків та поступовому відкритті конкуренції на оптовому та роздрібному газовому ринку України шляхом запровадження відповідних організаційно-економічних механізмів.

5. Відкриття конкуренції на оптовому ринку природного газу в сегменті захищених споживачів пропонується за рахунок запровадження обов’язкових відкритих редукціонів для суб’єктів державної власності – як оптових продавців, так і оптових покупців газу. Оптовий покупець зі спеціальними обов’язками повинен проводити прозору політику закупівлі природного газу, тоді як споживач повинен мати відкритий доступ до результатів торгів. За результатами річних та місячних редукціонів можна сформувати середньозважену ціну на газ на відповідний газовий рік для захищених споживачів та газовий місяць для комерційних споживачів.

6. Відкриття конкуренції на роздрібному газовому ринку в сегменті захищених споживачів пропонується за рахунок покладення спеціальних обов’язків на ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з реалізації природного газу таким споживачам та іншим постачальникам за державно регульованою оптовою ціною. Незалежні постачальники можуть самостійно визначати умови газопостачання та цінову надбавку до державної регульованої оптової ціни газу, пропонуючи захищеним споживачам більш вигідні цінові пропозиції, аніж постачальник із спеціальними обов'язками.

7. Процедура обґрунтування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії передбачає узгодження окремих показників, що впливають на рівень собівартості з центральними та місцевими органами виконавчої влади і, окремо – з НКРЕКП. Одним з пріоритетних напрямків вдосконалення процедури обґрунтування тарифів повинне стати усунення дублювання функцій узгодження між різними органами виконавчої влади та НКРЕКП.

8. Аналіз діючого порядку тарифоутворення дозволяє виділити наступні групи факторів впливу на тарифи в енергетичній сфері:

9. Вдосконалення нормативно-правових актів, на яких базується порядок обґрунтування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, необхідно здійснювати шляхом спрощення діючого порядку, розширення самостійності суб’єктів господарювання і посилення дерегуляції відповідних процесів.

10. Для визначення економічно обґрунтованого рівня тарифів на теплову енергію пропонується застосовувати інструментарій, який використовується в управлінському обліку, зокрема – обґрунтування рівня собівартості необхідно здійснювати шляхом застосування калькуляційного методу замість кошторисного. В якості першочергового заходу пропонується здійснити групування витрат за окремими калькуляційними статтями, що дозволить приймати більш прозорі рішення щодо обґрунтованості рівня собівартості теплової енергії.

Завантажити презентацію