МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНІВ (1 ЕТАП: ОЦІНКА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ)

Мета дослідження

Створення системи оцінки та діагностики соціально-економічних явищ у розвитку регіонів України.

Завдання

Висновки

  1. Аналіз використовуваних у вітчизняній та світовій практиці методів оцінки соціально-економічного розвитку регіонів показав, що більшість з них заснована на згортці тієї чи іншої множини часткових показників, що зумовлює їх недоліки:
    • неможливість визначити, за рахунок яких зрушень у часткових показниках відбуваються ті чи інші зміни упорядкування об’єктів;
    • якщо загальна ситуація погіршується, тобто показники усіх об’єктів погіршуються, то відносне положення об’єктів один від одного може й не змінюватися, що призведе до того, що стан об’єкту буде розглядатися як найкращий, хоча він значно погіршився у часі.
  2. Системи показників, що застосовуються в Україні для оцінки соціально-економічного стану регіонів є недосконалими, оскільки не враховують галузеву специфіку економіки регіонів та пов’язані з цим сезонні коливання.
  3. Для удосконалення системи показників розвитку розроблено класифікацію показників оцінки соціально-економічного розвитку регіонів за критеріями часу і масштабу та визначено характеристики груп показників, що застосовуються для порівняння рівнів розвитку регіонів, які відбивають спрямованість показників, наявність бази порівняння, вплив сезонності, вплив надто відмінних даних, роздільну здатність та можливості прогнозування показника.
  4. Здійснене дослідження розподілу регіонів за показниками оцінки соціально-економічного розвитку регіонів дозволило стверджувати, що їхні форми та параметри змінюються з часом, проте по більшості показників соціально-економічного розвитку наявна диференціація регіонів та нерівномірність розвитку регіонів зберігається протягом дослідженого періоду.
  5. Для визначення характеру соціально-економічних процесів, що відбуваються у регіонах розроблено критерії класифікації регіонів за стійкістю їхнього стану як за окремими показниками, так і по складовим у цілому та визначено класи абсолютно стійких, відносно стійких, нестійких регіонів та регіонів-аутсайдерів.
  6. Аналіз стійкості регіонів за даними 2010-2012 рр. у квартальному розрізі показав, що з розширенням часового проміжку аналізу регіони втрачають стійкість насамперед за показниками економічного та інвестиційно-інноваційного розвитку.
  7. Аналіз динаміки ключових показників Харківської області показав, що значення більшості показників економічного та соціально-демографічного розвитку області аналогічні середнім значенням по Україні, що надає можливість використовувати оперативні дані області для оцінки компонент соціально-економічного розвитку країни в цілому.
  8. На основі проведеної оцінки стійкості соціально-економічного розвитку регіонів розроблено методичний підхід до побудови системи діагностики проблем соціально-економічного розвитку регіонів, який передбачає, що система діагностики має бути сформована на двох рівнях: експрес-діагностика, метою якої є виявлення проблем розвитку та фундаментальна діагностика, метою якої є визначення причин та загроз виникнення проблем у соціально-економічному розвитку регіону з урахуванням галузевої специфіки регіонів та підприємств, які здійснюють господарську діяльність в регіоні.
Завантажити презентацію