МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНІВ (2 ЕТАП: МОНІТОРИНГ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ)
Мета дослідження
створення системи моніторингу і прогнозування індикаторів раннього попередження негативних соціально-економічних явищ у розвитку регіонів України для їх своєчасного усунення.
Завдання
- аналіз існуючих підходів до моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів в Україні та світу;
- розробка концептуальних положень створення та функціонування системи моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів України;
- формування системи ключових індикаторів моніторингу та оцінки соціально-економічного розвитку регіонів та створення бази даних;
- розробка системи зведених індексів випереджальних, співпадаючих та запізнених індикаторів соціально-економічного розвитку та періодизація циклів розвитку регіонів;
- прогнозування ключових індикаторів соціально-економічного розвитку та оцінка перспективного стану регіонів для оперативного та короткострокового управління регіональним розвитком.
Висновки
- Існування доцільності удосконалення методичних підходів до створення і забезпечення функціонування системи моніторингу оцінки соціально-економічного розвитку регіонів в частині використання об’єктивної і адекватної системи показників, забезпечення точності оцінки, врахування тенденції змін соціально-економічного рівня розвитку для прогнозування майбутніх змін і прийняття ефективних управлінських рішень.
- Розробка методики до створення та забезпечення функціонування системи моніторингу полягає у виборі одиничних показників і пошуку теоретичних підходів, які стали б методологічною основою й забезпечили об’єктивність і вірогідність оцінки.
- Найбільш повну характеристику соціально-економічного стану суб’єкта дає підхід, заснований на оцінці соціально-економічного розвитку як інтегрального показника за допомогою низки складних агрегованих компонент, великій широті охоплення первинних показників, системному, комплексному підході до формування компонент; застосуванні переважно кількісних методів оцінки; використанні великого числа різнопланових статистичних даних і сучасних економіко-математичних методів.
- Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів України на основі запропонованої методики показує наявність відмінностей у рівні соціально-економічного розвитку регіонів. Аналіз сприяє виявленню суттєвих відмінностей складових у рівні соціально-економічного розвитку за групами стійкості регіонів, що може свідчити про недостатню ефективність державної і регіональної політика розвитку територій і вказувати на необхідність розробки і прийняття ефективних управлінських рішень щодо підвищення соціально-економічного розвитку країни в цілому та її регіонів.
- Для здійснення ефективного управління як на рівні регіону, так і на рівні державної регіональної політики необхідним є прогнозування змін у соціально-економічному стані регіону на різні терміни.
- З метою попередження розвитку негативних явищ у регіонах країни необхідно розробити підхід до випереджальної оцінки, яка на основі результатів поточного моніторингу змогла б дати відповідь щодо можливості змін у тенденціях по різних аспектах соціально-економічного розвитку регіону. Перспективним підходом є створення системи випереджальних індикаторів, які, базуючись на поточній оцінці, дозволять заздалегідь ідентифікувати поворотні точки циклів розвитку регіону.
- Проведений аналіз показав, що соціально-економічний розвиток регіонів України переважно співпадає за фазами та переламними періодами часу, тому результати, отримані для одного з регіонів, прийнятні й для інших за деякими окремими винятками.
- На прикладі Харківської області було здійснено виділення поворотних точок циклів розвитку та побудовано систему зведених індексів випереджальних, одночасних та запізнених індикаторів.
- Аналіз динаміки показників – складових зведених індексів по Харківській області показав, що майже по усім спостерігається трендостійкість у місячному та квартальному розрізі.
- Для цілей оперативного та короткострокового прогнозування можна використовувати моделі часових рядів, а для довгострокового необхідним є застосування нелінійних економетричних чи, навіть, імітаційних моделей.