ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ РОЗУМНИХ МІСТ В УКРАЇНІ

Мета дослідження полягає у розробці організаційного забезпечення формування положень концепції «розумного міста» у складі стратегій соціально-економічного розвитку міст України

Для досягнення мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання:

• теоретичне узагальнення визначення сутності та змісту поняття «розумне місто»;
• аналіз практики й теоретичних засад побудови архітектури розумних міст;
• узагальнення теоретичних засад та практики форсайт-прогнозування розвитку розумних міст;
• аналіз нормативно-правового забезпечення розвитку міст в Україні;
• узагальнення світового досвіду розвитку розумних міст
• аналіз та узагальнення світової практики оцінювання розумних міст;
• розробка методичного підходу до оцінювання частки розумної складової в інфраструктурному забезпеченні міст;
• обґрунтування принципів організації розробки та реалізації стратегій розвитку розумних міст в Україні
• розробка пропозицій щодо організації процесу формування стратегії розвитку розумного міста
• розробка організаційного забезпечення формування складової «розумного міста» у складі стратегій соціально-економічного розвитку міст України;
• формування порядку впровадження складових розумного міста у рамках стратегії розвитку міста Харкова.

Основні результати:

1. Отримав подальшого розвитку методичний підхід до формування архітектури розумного міста, який, на відміну від існуючих, виокремив складові, що є загальними для архітектури розумних міст, а саме, матеріальну (розумні будинки, розумний транспорт, розумна енергетика, розумне управління відходами та водними ресурсами) та цифрову (сенсорний рівень, мережевий рівень, аналітичний рівень, рівень е-послуг та користувачів), це дає змогу, по-перше - визначати функції розумного міста, по-друге – створювати проекти та програми, які містять конкретизовані заходи та виконавців, по-третє – забезпечують взаємозв’язок за принципами сталого розвитку із загальною стратегією розвитку міста.
2. Удосконалено організаційний підхід до розробки концепції розумного міста, який, на відміну від інших, розглядає її як складову стратегії розвитку міста та дає змогу реалізовувати послідовні етапи: аналізу і прогнозування ситуації у місті, ризиків і тенденцій основних соціально-еколого-економічних показників, визначення нагальних проблем, визначення місії, візії, стратегічних та оперативних цілей, формування завдань, програм, заходів та проектів, розробку сценаріїв розвитку міста, визначення засобів контролю та оцінювання проміжних засобів реалізації стратегії.
3. Вперше сформовано науково-методичний підхід до розробки стратегії розвитку розумних міст, який ґрунтується на оцінюванні поточного стану міста за двома напрямами: передумови впровадження концепції «розумного міста» та результати її впровадження, які реалізуються шляхом агрегації оцінок за такими складовими, як: діджиталізація, концептуалізація, якість життя мешканця, відносини з місцевою владою, влив оточуючого середовища, позиціонування міста у міжнародній системі, що дозволяє оцінити ступінь реалізації концепції розумного міста та виявити проблеми і перешкоди розвитку кожного населеного пункту в Україні.
4. Розроблено пропозиції щодо організації формування стратегії розвитку міста та вибору пріоритетних напрямів розвитку розумних міст в Україні (на прикладі міста Харків), які розкривають зміст та послідовність виконання кожного з етапів, а саме: аналіз, прогнозування перспективного стану й ризиків, визначення тенденцій розвитку й нагальних проблем, формування місії та візії, постановка цілей, формування дорожньої карти реалізації стратегії: завдань, програм, заходів та проектів, розробка сценаріїв розвитку міста, визначення засобів контролю та оцінювання кожного з етапів.
5. Отримала подальшого розвитку класифікація принципів організації розробки та реалізації стратегій розвитку розумних міст в Україні на засадах сталого територіального розвитку, яка, на відміну від існуючої, містить ознаки: стратегічного підходу, законодавчої обґрунтованості, смарт-спеціалізації, сталості та територіального розвитку, місцевих особливостей та партнерства, що дозволило довести наявність ряду переваг для учасників, а саме: розширення їх кола, повне врахування інтересів й потреб; прозорість, досягнення спільних цілей, об’єднання матеріальних і фінансових ресурсів всіх суб’єктів власності; можливість спрямовувати спільні зусилля громади на розв’язання нагальних проблем; використання потенціалу територій й розвиток інформаційного середовища.