Наукові Видання

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2017. Дисертація присвячена вирішенню науково-прикладної задачі – подальшому розвитку теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо формування складових механізму державної підтримки електроенергетики в Україні та КНР. Розвинуто методичне забезпечення визначення впливу державної підтримки на розвиток електроенергетики, що дозволило довести екстенсивний характер розвитку галузі внаслідок недостатньої державної підтримки. Розроблено методичний підхід до оцінювання стану об’єктів електроенергетичної галузі та дає змогу визначити доцільність державної підтримки представників галузі та складати цільові програми підтримки розвитку галузі. Удосконалено методичний підхід до реалізації Енергетичної стратегії України, який розподіляє управлінські рішення на три етапи: реформування, модернізація та корпоративний розвиток, інтеграція та інноваційне оновлення, що забезпечить виконання стратегії за рахунок послідовних управлінських дій та раціонального розподілу ресурсів. Доповнено склад критеріїв оцінки складових державної підтримки електроенергетичної галузі, до якого долучено критерій економічної ефективності важелів регулюючого впливу та критерій інноваційності, як основи розвитку електроенергетики. Вдосконалено організаційну складову механізму державної підтримки розвитку електроенергетики в Україні, яка ґрунтується на підпорядкуванні короткострокових цілей розвитку енергетичних об’єктів довгостроковим пріоритетам розвитку галузі у цілому. Це дає змогу розгалузити планові документи на довгострокові та короткострокові. Ключові слова: державна підтримка, електроенергетика, механізм державної підтримки, інструменти державної підтримки, складові державної підтримки.

Іванова О.Ю., Удовенко А.О. Проблеми процедури аналізу регуляторного впливу проектів нормативно-правових актів // Проблеми економіки. №1. – 2017. – С. 98-103. Метою статті є дослідження процедури аналізу регуляторного впливу та визначення проблем, які спричиняють прийняття неефективних нормативно-правових актів. Розглянуто сутність поняття «аналіз регуляторного впливу» та його основні завдання. Досліджено законодавство у сфері АРВ і виявлено суперечності в частині визначення кількості етапів аналізу та строків проведення базового відстеження результативності. Зроблено висновки щодо незадовільної якості розроблених АРВ і наявності порушень вимог законодавства регуляторними органами щодо обов’язкового оприлюднення проекту разом із аналізом. Виділено найбільш проблемні для розробників етапи АРВ, серед яких: визначення обов’язкових показників результативності, оцінка виконання вимог регуляторного акту та визначення проблеми. Запропоновано удосконалити методику проведення аналізу регуляторного впливу шляхом доповнення переліку основних етапів оцінкою якості та коригування АРВ. Розроблено рекомендації для усунення протиріч у законодавстві у сфері АРВ.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – Економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2017. У дисертаційній роботі з позиції синергетичної парадигми обґрунтовано концепцію розвитку конвергентних технологій в Україні для вирішення глобальних проблем в умовах нової промислової революції.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. - Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2017. Дисертаційна робота присвячена розробці теоретико-методичних та науково-прикладних основ формування складових стратегії розвитку освітнього туризму в Україні. Досліджено теоретико-методичні аспекти функціонування та розвиток освітнього туризму в Україні та світі. Розроблено відповідне методичне забезпечення. Набуло подальшого розвитку методичне забезпечення розробки стратегії розвитку освітнього туризму в Україні, яке має у підґрунті економетричну модель прогнозування зміни чисельності іноземних студентів в залежності від впливу чинників сфери освіти, науки та інфраструктурного забезпечення проживання іноземців, що представлені інтегральними показниками. Це дозволило визначати операційні цілі в складі стратегічної мети збільшення чисельності іноземних студентів. Розвинуто методичний підхід до визначення студентської мобільності, який має у підґрунті результати регресійного аналізу досвіду країн Європи, що дали змогу довести суттєвий вплив державних видатків на освіту та обсягів ліцензованого набору студентів на всіх рівнях вищої освіти на розвиток освітнього туризму. Визначено зміст освітнього туризму, який містить у підґрунті узагальнення історичних періодів розвитку освітніх послуг. Доведено специфічний характер цих послуг, що дозволило розглядати освітній туризм як вид підприємницької діяльності здатної створювати дохід. Розроблено методичний підхід до визначення умов збільшення попиту на послугу освітнього туризму, який ґрунтується на результатах експертної оцінки потреб іноземних студентів в умовах проживання та дає підстави розгалузити засоби їх задоволення на три групи: соціально-побутові, культурно-оздоровчі та соціально-економічні. Побудовано ієрархію складових стратегічного вектору розвитку освітнього туризму в Україні, яка виокремлює показник зміни чисельності іноземних студентів в Україні як стратегічний орієнтир, що дає змогу постійного контролю результативності управлінських рішень. Ключові слова: стратегія розвитку, освітній туризм, державна підтримка.

Полякова О. Ю., Шликова В. О. Україна: реанімація інновацій // Бізнес Інформ. – 2017. – №3. – C. 123–129. Метою статті є виявлення, узагальнення та структуризація поточних проблем у сфері інновацій України та розробка пропозицій щодо їх вирішення. Проаналізовано ключові показники інноваційної діяльності підприємств України за період 2005–2015 рр., здійснено міжнародні порівняння з використанням даних звітів «Глобальний інноваційний індекс – 2016 р.» та «Європейське інноваційне табло 2016», виявилено загострення негативних тенденцій у сфері інновацій України. Проведене дослідження дозволило сформулювати три напрями, у відповідності до яких структуровано ключові проблеми у сфері інновацій України та шляхи реанімування інноваційної діяльності: фінансування, інноваційна діяльність підприємств та її державне регулювання, організаційне та інфраструктурне забезпечення. Першочерговим завданням запропоновано розробку та затвердження інтегрованої стратегії розвитку інновацій, науки та освітиУкраїни.

Hubarieva I. O., Khaustova V. Ye., Tyschenko V. F. The Economic Security of the City in the Strategic Management System (стаття), 2017

Кизим М. О., Салашенко Т. І., Хаустова В. Є., Лелюк О. В. Концептуальні засади зміцнення паливної безпеки національної економіки (стаття), 2017

НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ БІЗНЕС ІНФОРМ №01 2017

Іванова О. Ю., Лаптєв В. І. Механізм саморозвитку регіонів в умовах проблемно-орієнтованого управління // Бізнес Інформ – №1 – 2017. – С. 121-126.Метою статті є обґрунтування складових, методів, принципів, суб’єктів механізму саморозвитку регіонів засобами проблемно-орієнтованого управління. Запропоновано визначення саморозвитку регіону, яке відрізняється виокремленням базових умов самозабезпеченості, самоуправління, самофінансування на основі самодостатності та взаємозв’язку цих понять. Обґрунтовано концепцію забезпечення саморозвитку регіонів України та розробка дорожньої карти її реалізації, а також методологічний підхід до визначення пріоритетних напрямів стимулювання саморозвитку регіонів методами проблемно-орієнтованого управління. Запропоновано механізм забезпечення регіонального саморозвитку. Розроблено теоретичний підхід до порівняльного аналізу характеру розвитку регіонів, який передбачає позиціювання регіонів за рівнем саморозвитку на тривимірній матриці «самозабезпеченість – самоуправління – самофінансування».