Наукові Видання

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2017. У дисертаційної роботі отримано результати для вирішення важливого наукового завдання розробки теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо формування механізму управління інноваційним потенціалом будівельного комплексу регіону. Розроблено методичний підхід до оцінки інноваційного забезпечення представників будівельного комплексу у регіонах України, який враховує рівень ринкової, технологічної та ресурсної складових. Визначені напрями підвищення ефективності управління інноваційним потенціалом будівельного комплексу Харківського регіону на основі вибору ефективної стратегії інноваційного розвитку та обґрунтовано умови формування механізму управління інноваційним потенціалом будівельного комплексу регіону на основі всебічної підтримки органів державної регіональної влади та відповідного професійного досвіду менеджменту регіонального будівельного комплексу. Ключові слова: регіон, будівельний комплекс регіону, інноваційний потенціал будівельного комплексу регіону, механізм управління інноваційним потенціалом.

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України. – Харків, 2017. Дисертацію присвячено розробці науково-методичних та практичних підходів щодо реформування житлово-комунального господарства. ЖКГ як складна система, є органічною складовою певної території, тому його реформування та подальший розвиток розглядається у взаємозв’язку з соціально-економічними програмами та планами розвитку певного регіону. Основою реформ має стати нова модель управління цим процесом на основі активізації інноваційного потенціалу системи, гнучкого комбінування взаємопов’язаних її складових – виробничо-технологічної, організаційно-управлінської та реформаційної. У практиці реформування ЖКГ доведено доцільність врахування регіональних та підгалузевих особливостей формування вартості ЖКГ-послуг, орієнтуючись на структуру собівартості, дотаційні умови, рівень рентабельності, стан заборгованості населення. На цій основі ґрунтується авторська концептуальна модель формування регіональної тарифної політики і моніторингу її реалізації, що є складовою загального процесу реформування. Ключові слова: регіон, економічна система регіону, житлово-комунальне господарство, реформування житлово-комунального господарства регіону, тарифна політика.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2017. Дисертацію присвячено розвитку теоретичних положень, розробці методичних підходів і науково-практичних рекомендацій щодо оцінки потенціалу розвитку екологічного туризму. Досліджено наявні наукові підходи й уточнено сутність поняття «екологічний туризм». Удосконалено теоретико-методичний підхід до сертифікації суб’єктів туристичної діяльності, який ґрунтується на критеріальній оцінці екотуристичних послуг. Розроблено методичне забезпечення оцінювання рівня розвитку потенціалу екологічного туризму. Удосконалено методичний підхід до оцінювання потенціалу екологічного туризму територій природно-заповідного фонду України. Запропоновано класифікацію видів екологічного туризму залежно від рівня підготовки подорожуючих і мети подорожі. Дістало подальшого розвитку організаційне забезпечення формування та впровадження інструментів державного регулювання розвитку екологічного туризму. Ключові слова: державне регулювання, екологічний туризм, оцінка потенціалу, сертифікація, інструменти розвитку.

Оцінювання якості підготовки регуляторних актів в сфері підприємництва : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.03 / А. О. Удовенко; НАН України, Н.-д. центр індустр. проблем розвитку. - Харків, 2017. - 18 c. Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних положень і розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення процедури оцінювання якості підготовки регуляторних актів центральними органами виконавчої влади у сфері підприємницької діяльності. Розкрито сутність понять «регуляторна політика» й «аналіз регуляторного впливу». Сформульовано перелік невирішених проблем, які заважають реалізації регуляторної політики та створюють бар’єри для суб’єктів у сфері підприємництва. Розглянуто зарубіжний досвід аналізу регуляторного впливу, удосконалено класифікаційні ознаки для визначення моделей АРВ і виділено централізовану та децентралізовану моделі. Розроблено методичний підхід до оцінки якості роботи центральних органів виконавчої влади в частині підготовки АРВ до проектів регуляторних актів. Розроблено методичне забезпечення для вибору моделі аналізу регуляторного впливу проектів нормативно-правових актів із застосуванням покрокової фільтрації. Запропоновано організаційне забезпечення проведення АРВ за спрощеною моделлю аналізу регуляторного впливу, яка може здійснюватися на обмеженій інформаційній базі. Обґрунтовано шляхи та заходи щодо вдосконалення законодавчого та методичного забезпечення якості підготовки регуляторних актів у сфері підприємництва.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук зі спеціальності 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України. – Харків, 2017. У дисертаційній роботі розроблено новий методологічний підхід до вирішення актуальної проблеми формування стратегії розвитку металургійної галузі України. Проведене у роботі дослідження дозволило отримати низку взаємопов’язаних наукових і практичних результатів методологічного, теоретичного та емпіричного рівня. Розроблено теоретико-методологічне забезпечення формування стратегії розвитку металургійної галузі України, яке включає в себе: аналіз стану і тенденцій розвитку металургійної галузі та практики державної підтримки в Україні та країнах світу; оцінку впливу зовнішнього і внутрішнього середовища на розвиток металургійної галузі України; оцінку конкурентоспроможності металургійної галузі України; обґрунтування вибору стратегії розвитку металургійної галузі України; моделювання сценаріїв розвитку металургійної галузі України. Запропоновано методичні положення з обґрунтування вибору стратегії розвитку металургійної галузі України, які включають в себе: ідентифікацію моделі розвитку металургійної галузі і визначення її проблем; модель оцінки стійкості розвитку металургійної галузі; обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку металургійної галузі і вибір заходів з їх реалізації. У роботі побудовано структурно-логічну аналітичну схему з ідентифікації моделі металургійної галузі України, яка ґрунтується на співвідношенні попиту і пропозиції, враховує ринки збуту продукції та критичний рівень головних пропорцій між ними. Розроблено систему взаємопов’язаних матриць відповідності попиту та пропозиції в металургійній галузі України. Складено модель стійкого розвитку металургійної галузі, яка характеризує співвідношення темпів зміни попиту і пропозиції у співставленні з критичними рівнями їх досягнутих пропорцій. Дістав подальший розвиток методичний підхід до інтегральної оцінки конкурентоспроможності металургійної галузі економіки, який, на відміну від існуючих, враховує її специфіку і включає наступні складові: продукція, виробництво, наукоємність, інвестиції, фінанси, концентрація та інновації. Побудовано імітаційну модель розвитку металургійної галузі України, яка складається з наступних основних блоків: продукція, виробництво, наукоємність, інвестиції, фінанси, концентрація та інновації, враховує результати отримані у процесі когнітивного моделювання і забезпечує вибір оптимального сценарію розвитку вітчизняної металургійної галузі. Ключові слова: стратегія, стратегія розвитку галузі, формування стратегії металургійної галузі, конкурентоспроможність галузі, сценарії розвитку галузі.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2017. Дисертація присвячена вирішенню науково-прикладної задачі – подальшому розвитку теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо формування складових механізму державної підтримки електроенергетики в Україні та КНР. Розвинуто методичне забезпечення визначення впливу державної підтримки на розвиток електроенергетики, що дозволило довести екстенсивний характер розвитку галузі внаслідок недостатньої державної підтримки. Розроблено методичний підхід до оцінювання стану об’єктів електроенергетичної галузі та дає змогу визначити доцільність державної підтримки представників галузі та складати цільові програми підтримки розвитку галузі. Удосконалено методичний підхід до реалізації Енергетичної стратегії України, який розподіляє управлінські рішення на три етапи: реформування, модернізація та корпоративний розвиток, інтеграція та інноваційне оновлення, що забезпечить виконання стратегії за рахунок послідовних управлінських дій та раціонального розподілу ресурсів. Доповнено склад критеріїв оцінки складових державної підтримки електроенергетичної галузі, до якого долучено критерій економічної ефективності важелів регулюючого впливу та критерій інноваційності, як основи розвитку електроенергетики. Вдосконалено організаційну складову механізму державної підтримки розвитку електроенергетики в Україні, яка ґрунтується на підпорядкуванні короткострокових цілей розвитку енергетичних об’єктів довгостроковим пріоритетам розвитку галузі у цілому. Це дає змогу розгалузити планові документи на довгострокові та короткострокові. Ключові слова: державна підтримка, електроенергетика, механізм державної підтримки, інструменти державної підтримки, складові державної підтримки.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – Економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2017. У дисертаційній роботі з позиції синергетичної парадигми обґрунтовано концепцію розвитку конвергентних технологій в Україні для вирішення глобальних проблем в умовах нової промислової революції.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. - Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2017. Дисертаційна робота присвячена розробці теоретико-методичних та науково-прикладних основ формування складових стратегії розвитку освітнього туризму в Україні. Досліджено теоретико-методичні аспекти функціонування та розвиток освітнього туризму в Україні та світі. Розроблено відповідне методичне забезпечення. Набуло подальшого розвитку методичне забезпечення розробки стратегії розвитку освітнього туризму в Україні, яке має у підґрунті економетричну модель прогнозування зміни чисельності іноземних студентів в залежності від впливу чинників сфери освіти, науки та інфраструктурного забезпечення проживання іноземців, що представлені інтегральними показниками. Це дозволило визначати операційні цілі в складі стратегічної мети збільшення чисельності іноземних студентів. Розвинуто методичний підхід до визначення студентської мобільності, який має у підґрунті результати регресійного аналізу досвіду країн Європи, що дали змогу довести суттєвий вплив державних видатків на освіту та обсягів ліцензованого набору студентів на всіх рівнях вищої освіти на розвиток освітнього туризму. Визначено зміст освітнього туризму, який містить у підґрунті узагальнення історичних періодів розвитку освітніх послуг. Доведено специфічний характер цих послуг, що дозволило розглядати освітній туризм як вид підприємницької діяльності здатної створювати дохід. Розроблено методичний підхід до визначення умов збільшення попиту на послугу освітнього туризму, який ґрунтується на результатах експертної оцінки потреб іноземних студентів в умовах проживання та дає підстави розгалузити засоби їх задоволення на три групи: соціально-побутові, культурно-оздоровчі та соціально-економічні. Побудовано ієрархію складових стратегічного вектору розвитку освітнього туризму в Україні, яка виокремлює показник зміни чисельності іноземних студентів в Україні як стратегічний орієнтир, що дає змогу постійного контролю результативності управлінських рішень. Ключові слова: стратегія розвитку, освітній туризм, державна підтримка.

Автореферат Козирєвої Олени Вадимівни на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.05 Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. Тема дисертації: Теоретичні аспекти диференціації соціально-економічного розвитку у просторовій економіці України