Наукові Видання

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України. – Харків, 2021. Дисертацію присвячено розробці теоретико-методичного забезпечення формування організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення розвитку регіонів України. Удосконалено концептуальний підхід до формування оновленої моделі організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення розвитку регіонів, яка базується на таких основних складових, як конструктивні елементи, управлінська технологія та взаємоузгодженість об`єктивних факторів і ситуаційних особливостей. Це дозволило виділити специфічні інструменти інвестиційного забезпечення регіонального розвитку, що здійснюють управлінські функції, забезпечують підготовку рішень і їх виконання, об’єднують зусилля різних учасників на стратегічних напрямках розвитку регіону. Розроблено методичний підхід до ідентифікації впливу факторів на зміни активності інвестиційної діяльності регіонів України, оцінено вплив трьох основних факторів, пов’язаних з капітальними інвестиціями, зайнятістю населення та промисловим виробництвом. Визначено особливості інвестиційного розвитку кожного регіону та виділено три кластери регіонів за рівнем впливу досліджуваних факторів на регіональну інвестиційну активність. Удосконалено методичні положення щодо розробки організаційно-економічної моделі управління регіональним розвитком, яка враховує інвестиційний потенціал регіону, інвестиційну інфраструктуру й інвестиційний клімат, а також конкурентоспроможність, витрати ресурсів і розвиток людського капіталу як один із найвагоміших результатів управління. Визначено, що заходи забезпечення розвитку мають здійснюватися з опорою на власні ресурси, інтелектуальний капітал і новостворений і надійний організаційно-економічний механізм управління регіональним розвитком. У роботі акцентовано увагу на рушійних силах розвитку регіонів, а це інвестиції, сучасні механізми і технології управління, конкурентна політика й активність учасників регіонального розвитку. Ключові слова: регіон, розвиток, організаційно-економічний механізм, інвестиції, забезпечення, моделювання, управління розвитком.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2021. Удосконалено аналітичне забезпечення визначення впливу різних джерел інвестування на обсяги реалізованої продукції за видами економічної діяльності, яке доводить неефективність використання певних інвестиційних джерел і дає змогу уникнути дисбалансу в інвестуванні, що сприятиме рівномірному розвитку економічної системи держави. Запропоновано методичний підхід до визначення напрямів інвестиційної політики держави виходячи зі специфіки її адміністративних 21 територій, який передбачає кластеризацію адміністративних областей країни за спільними ознаками, вибір типопредставника кожної групи та побудову моделей впливу різних джерел інвестування на певні види економічної діяльності для обраної групи регіонів, що дає змогу корегувати інвестиційні пріоритети залежно від стану економіки. Укладено класифікацію інструментів реалізації державної інвестиційної політики, в якій виокремлено інструменти опосередкованого впливу, зокрема: прискорену амортизацію, кредитні пільги, регуляторні заходи на ринку інвестицій та фондовому ринку, що дало змогу систематизувати інструментарій інвестиційної політики держави. Розвинуто організаційний підхід до вибору інструментарію реалізації інвестиційної політики держави, який узагальнює основні аспекти формування та реалізації інвестиційної політики в країнах світу, що дало змогу проаналізувати й узагальнити інструменти інвестиційної політики держави, і розподілити їх на універсальні та специфічні, а також визначити, досвід яких країн доцільно імплементувати у практику в Україні. Уточнено визначення сутності та змісту поняття «інвестиційна політика держави», яка у загальному вигляді є важливою складовою економічної політики, її слід розглядати як комплекс взаємопов’язаних цілей і пріоритетів розвитку інвестиційної сфери, а також комплекс заходів, методів та інструментів їхньої реалізації, що спрямовані не тільки на інвестиційну привабливість країни, а, в першу чергу, на забезпечення інвестиційної привабливості регіонів. Отримав розвитку методичний підхід до визначення стану інвестиційної діяльності в економіці країни у регіональному розрізі, який ґрунтується на багатофакторних моделях, що доводять наявність зв’язків між показником обсягів реалізованої продукції та обсягами внутрішніх, зовнішніх, а також іноземних інвестицій, що дало змогу сформувати аналітичну базу для прийняття рішень щодо інвестиційної привабливості економіки України. Ключові слова: інвестиції, інвестиційна діяльність, інвестиційна політика держави, інструментарій, інвестиційні інструменти, реалізація інвестиційної політики держави.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук зі спеціальності 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. Дисертацію присвячено розробці теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо забезпечення наукової та науково-технічної діяльності в Україні. У дисертації запропоновано концепцію забезпечення наукової та науково-технічної діяльності в Україні, що базується на доведенні низки гіпотез, які пов’язують між собою соціально-економічний розвиток країни, інноваційну діяльність, пріоритети та результати наукової та науково-технічної діяльності, потенціал наукової та науково-технічної діяльності і стан підготовки наукових кадрів, а також враховують проблеми розвитку та проблеми забезпечення наукової та науково-технічної діяльності. Запропоновано інструментарій оцінки наукової та науково-технічної діяльності, який базується на розрахунку індексу, що враховує її потенціал і результати, і дозволяє рейтингувати країни світу за рівнем розвитку наукової та науково-технічної діяльності. Розроблено теоретико-методичний підхід до визначення ролі наукової та науково-технічної діяльності у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку. Сформовано теоретико-методичний підхід до виявлення проблем забезпечення наукової та науково-технічної діяльності в Україні. Запропоновано аналітичне забезпечення оцінки рівня підготовки наукових кадрів в Україні та країнах світу. Розроблено теоретико-методичний підхід до модельної ідентифікації факторів, що впливають на забезпечення наукової та науково-технічної діяльності, на основі когнітивного підходу. Сформовано методичне забезпечення обґрунтування вибору перспективних галузей економіки України у забезпеченні наукового та науково-технічного розвитку. Сформовано методичні рекомендації до визначення напрямків забезпечення наукової та науково-технічної діяльності, що базуються на моделі п’ятиланкової спіралі, результатах модельної ідентифікації факторів, що впливають на забезпечення наукової та науково-технічної діяльності і дозволяють ураховувати цілі стейкхолдерів (освіти, уряду, бізнесу). Уточнено сутність взаємопов’язаних понять у сфері наукової та науково-технічної діяльності. Ключові слова: наукова та науково-технічна діяльність, забезпечення, концепція, гіпотеза, науковий та науково-технічний потенціал, інноваційна діяльність, соціально-економічний розвиток, проблеми, результати, потенціал.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України. – Харків, 2021. Дисертацію присвячено розвитку теоретико-методичних положень і розробці науково-практичних рекомендацій щодо оцінки та зміцнення соціальної безпеки України. У дисертації запропоновано методичний підхід до інтегральної оцінки соціальної безпеки країни, який містить такі складові: якість життя, рівень життя, державне регулювання, враховує загрози соціальній безпеці країни, що дозволяє визначити рівень і диспропорції розвитку і може слугувати основою для формування напрямів зміцнення соціальної безпеки країни. Розроблено методичні положення до оцінки факторів впливу на якість життя населення України. Удосконалено методичне забезпечення до визначення впливу якості життя, рівня життя та дієвості державного регулювання соціальною сферою країни на рівень економічного розвитку держави, який передбачає застосування регресійного моделювання, що дає можливість виробляти та вживати науково обґрунтованих заходів щодо убезпечення соціальної безпеки країни. Наведено теоретичні та прикладні засади формування напрямів зміцнення соціальної безпеки країни, які передбачають таку послідовність: діагностування проблем у забезпеченні соціальної безпеки країни → структуризацію загроз соціальній безпеці країни → інтегральне оцінювання рівня соціальної безпеки країн ЄС та України → кластеризацію країн ЄС та України за рівнем соціальної безпеки → моделювання впливу компонент соціальної безпеки країн ЄС та України на їх економічний розвиток → формування напрямів зміцнення соціальної безпеки країни, що доцільно враховувати при корегуванні державної соціальної політики, розробці оперативних і стратегічних програм її реалізації. Удосконалено систему показників для оцінки соціальної безпеки країни яка ґрунтується на структуризації загроз соціальній безпеці країни, включає як інтегральний, так і часткові показники, що характеризують рівень життя, якість життя та дієвість державного регулювання в соціальній сфері, сформована із використанням міжнародних індексів і рейтингів, що дає можливість визначити рівень соціальної безпеки України та країн ЄС і здійснити їх кластеризацію. Уточнено сутність поняття «соціальна безпека». Обґрунтовано напрями зміцнення соціальної безпеки України в умовах пандемії коронавірусної інфекції COVID-19: рятування життів, захист бідних і соціально не захищених, підтримка бізнесу та збереження робочих місць. Ключові слова: безпека національної економіки, соціальна безпека, інтегральна оцінка, якість життя, рівень життя, соціальна політика, факторний аналіз.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України. – Харків, 2021. Досліджено особливості та тенденції розвитку туристської сфери в Україні та її регіонах, виявлено існування низки проблем управління та використання наявного туристсько-рекреаційного потенціалу. Обґрунтовано тлумачення поняття «туристсько-рекреаційний потенціал регіону». Розроблено методичний підхід до формування напрямків організаційно-економічного забезпечення управління туристсько-рекреаційним потенціалом регіону. Запропоновано модель управління туристсько-рекреаційним потенціалом регіону, що враховує як функції управління, так і важелі впливу на нього. Розроблено пропозиції щодо удосконалення механізмів державної підтримки розвитку туристсько-рекреаційної сфери, серед яких важливе місце відведено створенню регіональних туристських інформаційно-аналітичних центрів. Визначено структурно-функціональні зв’язки у системі управління туристсько-рекреаційним потенціалом регіону. Сформовано класифікацію факторів організаційно-економічного забезпечення. Проаналізовано природно-рекреаційну складову туристсько-рекреаційного потенціалу Харківського регіону. Розроблено методичне забезпечення оцінки інфраструктурної складової туристсько-рекреаційного потенціалу регіону, що базується на експертних оцінках, та апробовано його на прикладі Харківського регіону. Запропоновано методичне забезпечення оцінки управління та використання туристсько-рекреаційного потенціалу, що базується на системи показників та апробовано його на прикладі Харківського регіону. Запропоновано основні напрямки організаційно-економічного забезпечення управління туристсько-рекреаційним потенціалом Харківського регіону в розрізі окремих складових потенціалу. Ключові слова: туристсько-рекреаційний потенціал, управління, регіон, організаційно-економічне забезпечення, інфраструктура, діяльність, оцінка.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2021. Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних і науково-методичних положень і розробці практичних рекомендацій щодо державного регулювання публічних закупівель в умовах євроінтеграційних процесів.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України. – Харків, 2021. Досліджено сутність поняття «економічний розвиток», який розуміється як цілеспрямована, прогресивна зміна складу, взаєморозташування і взаємодії елементів, рівня і якості функціонування економічної системи, що підвищують її ефективність. Визначено особливості формування стратегії управління економічним розвитком регіонів. Доведено, що управління розвитком певної соціально-економічної системи спрямовується на забезпечення саме прогресивних змін, але в кризових умовах має також запобігати негативним змінам, що уповільнюють або відтермінують економічне зростання й економічний розвиток. Ідентифіковано системні проблем сучасного рівня управління економічним розвитком регіонів України. Аналіз ефективності економічної діяльності регіонів України за ВРП підтвердив значну розбалансованість економічної діяльності регіонів. Розроблено методичне забезпечення формування та реалізації стратегії управління економічним розвитком Харківського регіону, яке надає можливість усунути проблемні питання для представників органів державної влади, для представників бізнесу та приватних інвесторів. Ключові слова: стратегія, економічний розвиток, управління, регіон, потенціал, методичне забезпечення, ефективність, діяльність, оцінка.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України. – Харків, 2021. Дисертацію присвячено розробці теоретико-методичного забезпечення для ідентифікації проблемних ситуацій в регіонах України та обґрунтування шляхів їх вирішення. У роботі розроблено методичний підхід до ідентифікації проблемних ситуацій, що утворюються в процесі регіонального розвитку, особливістю якого є реалізація чотирьох послідовних етапів: вибір методу групування вихідної сукупності регіонів країни; ідентифікація кластеру проблемних ситуацій; визначення чинників утворення проблемних ситуацій; обґрунтування висновків і рекомендацій; практичні переваги даного підходу полягають у здійсненні якісної та кількісної оцінки особливостей розвитку регіонів країни та можливості ідентифікувати проблеми, що його супроводжують. Розроблено методичний підхід до оцінки стану розвитку регіонів,який ґрунтується на трикомпонентній інтегральній оцінці та дозволяє здійснити комплексне оцінювання базових сфер регіонального розвитку: якості життя населення регіону; результативності економічного, соціального та екологічного розвитку регіону, а також накопичених природно-ресурсного, територіального, адміністративно-територіального, соціального, економічного потенціалів регіону. Запропоновано методичний підхід до моделювання сценаріїв вирішення проблемних ситуацій в регіоні, відмінність якого полягає у застосуванні нечіткого когнітивного та імпульсного моделювання для визначення базових факторів соціально-економічного регіонального розвитку; визначенні взаємозв’язків між ключовими факторами соціально-економічного регіонального розвитку та побудові когнітивної карти слабкоструктурованої ситуації. Ключові слова: соціально-економічний розвиток регіонів, екологічний розвиток регіонів, проблема, проблемна ситуація, потенціал, управління регіональним розвитком, когнітивне моделювання, сценарний підхід.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2021. Дисертацію присвячено подальшому розвитку теоретичних положень, розробці методичних і практичних рекомендацій щодо стимулювання розвитку споживчого ринку шляхом впливу на соціально-економічні чинники. Здійснено аналіз сучасного стану та розвитку споживчого ринку та соціально-економічних характеристик населення України та виявлено нестійку уповільнену його динаміку через низький рівень доходів населення. Розроблено науково-методичний підхід до визначення впливу соціально-економічних чинників на розвиток споживчого ринку України. Доведено взаємозв’язок «доходи – тривалість життя – умови харчування». Виявлено як головні чинники розвитку споживчого ринку матеріальний добробут, демографічний розвиток і розшарування населення. Обґрунтовано стабілізуючу та стимулюючу роль середнього класу та гальмуючий обмежувальний вплив бідності та нерівності на розвиток споживчого ринку. Виявлено роль системи державних соціальних стандартів і гарантій, зміст і функції прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення для забезпечення нормативного рівня життя та розвитку сектора споживчого ринку у частині забезпечення базових потреб. Проведено порівняльне дослідження та виявлено переваги, недоліки та суперечності нормативно-правового забезпечення життєвого рівня населення в України та Польщі. Запропоновано удосконалення механізму державного стимулювання розвитку споживчого ринку шляхом диференційованого впровадження нових соціальних стандартів життя населення України при формуванні споживчого кошику, оцінці прожиткового мінімуму та застосування сімейних нормативів залежно від економічної активності та зайнятості. Ключові слова: споживчий ринок, базові потреби, споживчий кошик, соціальні гарантії, прожитковий мінімум.