КОРОТКИЙ ОГЛЯД ДОСВІДУ ПРОГНОЗУВАННЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ

Важливим елементом управління науково-технічним розвитком є його прогнозні дослідження, для проведення яких на сьогоднішній день розроблена велика кількість методів. Якість прогнозів значною мірою залежить саме від належного вибору і застосування цих методів, що мають враховувати специфіку часу, простору та технології. Аналіз нових технологій та наслідків їх поширення потребує наявності відповідної інформації для прийняття рішень, починаючи від багатонаціонального рівня до окремої організації.

Великі компанії прогнозування технологій здійснюють з метою визначення пріоритетних напрямів власних науково-дослідних робіт, планування розробки нового продукту, прийняття стратегічних рішень щодо ліцензування технологій та створення спільних підприємств тощо. Малі підприємства також залежать від технологічних інновацій, а методи прогнозування розвитку технологій використовують для передбачення прийняття або розповсюдження інновацій, коли можна виміряти такі параметри, як швидкість імітації іншими підприємствами або швидкість реакції на рекламу. Дослідження такого характеру часто називають конкурентною технологічною розвідкою. У свою чергу, уряди країн використовують прогнозування з метою оцінити рух та вплив технологічних змін на цілі державної політики.

На основі проведеного аналізу досліджень з технологічного прогнозування Porter A.L. із співавторами класифікують методи, об’єднавши їх у 9 «сімей»: експертні; трендовий аналіз; моніторинг; статистичні; моделювання та імітація; сценарні; економічні; описові та матричні; креативні.

Пропонується віднесення кожного методу до "важких" (кількісних: емпіричні, числові) або "м'яких" (якісних: судження, що відображають неявні знання), а також нормативних (з передбачуваною майбутньою необхідністю) або пошукових (з екстраполяцією поточних технологічних можливостей).

При дослідженні розвитку конкретних технологій широко використовується патентний аналіз, який за класифікацією, представленою вище, входить до складу «сімей» статистичних методів, а також моніторингу.

В більшості робіт з технологічного прогнозування використовується комплекс методів, як кількісних, так і якісних. Вони мають доповнювати один одного, компенсуючи, наскільки це можливо, слабкі сторони кожного підходу.

В аналітичній довідці розглянуто досвід довгострокового прогнозування розвитку науки та технологій в окремих країнах та регіонах світу, яке здійснюється на основі методології Форсайт (англ. Foresight – передбачення).

Показано, що прогнозування технологічного розвитку широко використовується у розвинених країнах світу як ключовий інструмент для розробки та впровадження дослідницької та інноваційної політики. На національному рівні основна увага приділяється форсайтам, коли уряди на їх основі визначають пріоритети, створюють зв’язки між наукою та промисловістю, а в деяких випадках – змінюють систему організації досліджень та культуру управління.

В Україні для формування пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки Кабінет Міністрів Україні із залученням НАН України, галузевих академій наук, центральних органів виконавчої влади розроблялась та реалізовувалась цільова програма прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України на 2004-2006 рр.. На основі результатів виконання цієї програми було обґрунтовано та представлено систему науково-технологічних та інноваційних пріоритетів держави.

Разом з тим, пропозиції щодо постійно діючої системи науково-технологічного прогнозування не були враховані. Так, після закінчення Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку на 2004-2006  рр. наступна була затверджена на 2008-2012 рр.. Зазначеною програмою планувалось сформувати нормативну, організаційну, матеріальну, кадрову бази для проведення прогнозування, однак її реалізація була припинена у 2011 р..

Отже, в Україні, враховуючи відсутність діючих стратегій науково-технічного та інноваційного розвитку, а також негативні тенденції, що мають місце у цих сферах, необхідною є розробка методології та проведення на основі власного та світового досвіду дослідження з прогнозування технологічного розвитку країни для визначення потенційних можливостей та пріоритетів.