Аналіз світової практики соціального забезпечення та соціального страхування

Проведений аналіз показав, що по-перше, соціальне страхування є засобом, який захищає всіх людей від соціально-економічних ризиків. По-друге, соціальне страхування стимулює людей вносити свій вклад в розвиток національної економіки і попереджає негативний вплив несприятливих соціальних явищ на економіку, зокрема, і посилені пандемією Covid-19. За допомогою включення державних субсидії у системи страхування можливо здійснити перерозподіл доходу між людьми з різними профілями ризику, що як мінімум забезпечує задоволення основних потреб людини, у випадку зіткнення з безробіттям, пораненням на виробництві, старістю тощо. Також встановлено, що в основі програм соціального страхування лежить забезпечення базового прожиткового мінімуму, який фінансується державою, або особистими внесками з приватного рахунку страхувальника. У світі використовуються три типи систем пенсійного страхування: солідарний, накопичувальний та гібридний, спрямованість та ефективність яких суттєво залежить від рівня розвитку економіки країни.

Для України, яка є країною з доходом нижче середнього, а негативний вплив демографічного фактору на пенсійні виплати посилюватиметься, перспективним варіантом буде поступовий перехід від солідарної до накопичувальної пенсійної системи. Це стратегічне рішення дасть можливість працездатній особі, незалежно від форми зайнятості, формальна та / або неформальна, здійснювати накопичення на індивідуальних рахунках для того, щоб у майбутньому забезпечити достойний стандарт життя, який відповідає потребам сучасності. Впровадження накопичувальної системи дозволить знизити тиск на державні фінанси. Також, зважаючи на значний обсяг тіньової економіки, розвиток системи добровільно пенсійного страхування сприятиме виведенню доходів у легальну сферу та перетворення їх на  інвестиції, які є провідним чинником розвитку економіки. Водночас схеми пенсійного страхування, які передбачають здійснення управління активами недержавними установами, можуть виявитися неефективними через низьку довіру населення до таких фондів, а також через інституційні ризики для самих фондів.