Наукові Видання

Іванов Ю.Б., Малишко Ю.М. Аналіз застосування фінансових інструментів державного регулювання розвитку сфери вищої освіти в Україні//Формування ринкової економіки в Україні. – 2017. – Вип. 37. – Ч.1. – С. 221-228. У статті проведено аналіз застосування бюджетних, грошово-кредитних та податкових інструментів державного регулювання розвитку вищої освіти в Україні, в результаті якого виявлено переваги встановлених чинним законодавством України фінансових інструментів стимулювання розвитку вищої освіти та недоліки їх практичного використання. Доведено, що починаючи з 2014 р. в Україні не здійснюється належного фінансування сфери вищої освіти. Це підтверджується скороченням видатків Зведеного бюджету на вищу освіту, частки видатків на вищу освіту у загальних видатках Зведеного бюджету, суми видатків на вищу освіту у ВВП. Це вимагає пошуку вищими навчальними закладами (далі ВНЗ) фінансових ресурсів з інших джерел та в цілому стримує розвиток вищої освіти в Україні. В умовах звуження сфери застосування бюджетних важелів розвитку вищої освіти та незадовільного використання інструментів грошово-кредитної політики найбільший інтерес представляють інструменти податкового регулювання. Аналіз особливостей оподаткування освітніх послуг свідчить, що суб’єктами податкового регулювання є студенти (податок на доходи фізичних осіб) та вищі навчальні заклади( ПДВ та податок на прибуток). В статті проведене міжнародне порівняння застосування деяких фінансових інструментів регулювання розвитку вищої освіти. Обґрунтовано напрями удосконалення фінансової політики України в сфері стимулювання розвитку вищої освіти, забезпечення її доступності та якості.

Матюшенко І. Ю.Перспективи розвитку конвергентних технологій у країнах світу й Україні для вирішення глобальних проблем: монографія. - Харків: ФОП Лібуркіна Л. М., 2017. - 448 c. У монографії досліджено особливості технологічного розвитку економік країн світу для вирішення глобальних проблем в умовах нової промислової ревоюції, а саме: визначено сутність актуальних економічних парадигм, спрямованих на вирішення глобальних проблем; охарактеризовано конвергенцію NBIC-технологій як ключового фактора нової промислової революції, а також досліджено процес конвергенції знань, технологій і суспільства як механізму вирішення глобальних проблем. Визначено тенденції розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності у країнах світу й Україні, в тому числі наведено основні напрями розвитку конвергентних і передових виробничих технологій, найбільш перспективних для розвинених країн, країн, що розвиваються, та України. Запропоновано концепцію розвитку конвергентних технологій в Україні для вирішення глобальних проблем в умовах нової промислової революції, визначено напрями використання конвергентних технологій в Україні на прикладі модернізації авіакосмічного комплексу, а також наведено пропозиції щодо інфраструктури вітчизняного дослідницького простору відповідно до європейської практики. Монографію призначено для широкого кола читачів, що цікавляться особливостями розвитку конвергентних і передових виробничих технологій для вирішення глобальних проблем в умовах нової промислової революції та розвитку сучасних інтеграційних процесів.

Кизим М. О., Рудика В. І. Економічна ефективність створення національного виробництва синтетичного рідкого палива // Проблеми економіки. - 2017. - №2. - С.104-110. У статті зазначено сталу тенденцію до посилення нафтової залежності України, що створює загрозу економічній безпеці національного господарства, та доведено перспективність створення національного виробництва синтетичного рідкого палива. Наведено техніко-організаційно-економічні особливості створення виробництва синтетичного рідкого палива в Україні. Доведено гіпотезу про перспективність організації виробництва синтетичного рідкого палива на основі технології пароплазмової газифікації вугілля. Змодельовано прогнозний ресурсний цикл країни на 2020 р. за умов освоєння цієї технології.

Hubarieva I., Lebid O., Zuieva О. Determining the Priority Sources for Attracting Deposits in the Formation of the Financial Potential of Banks // Banks and Bank Systems. – Volume 12. – Issue 3. – 2017. – p. 215-227. The attraction of deposits by the banks in Ukraine is the basis for the formation of their resource base, which is an essential component of the banking financial potential. A qualitative formation of the bank’s resource base is carried out through proper manage¬ment of attracting deposits in terms of their selection and giving preferences to specific sources of resource allocation. That is why the determination of priorities in attracting resources by banks and the formation of appropriate tools is an important tactical task in ensuring the stability of the Ukrainian banking system. The problem of new approaches to the management of deposits was especially acute during the crisis and the reduction of confidence of the population of Ukraine in the banking system, which makes actual the topic of the article and determines the importance of solving the tasks set in it. The goal of the paper is to develop tools for determining priorities of the main sources of attract¬ing deposits by banks taking into account the system of criteria as a prerequisite for op¬timizing deposit portfolios of banks and the basis for the formation of their financial po-tential. The article proposes a sequence of stages and the corresponding tools that ensure the determination of priorities of different sources for attracting deposit funds of banks taking into account the criteria of time, minimization of costs and risks, balanced state of terms and volumes, equilibrium of costs and risks, ensuring a qualitative formation and effective use of the financial potential of the bank, ensuring a certain level of development of the bank. The use of the proposed approach made it possible to obtain such estimates that reflect priorities according to the criteria of minimization and equilibrium of risks and costs, a balanced state of terms and volumes and ensuring a specified level of the bank’s development, making it possible to determine the priorities of the main sources of attraction of financial resources for five banks in Ukraine.

Ярошенко І. В., Семигуліна І. Б. Аналіз стратегічних пріоритетів розвитку європейських міст // Проблеми економіки. – 2017. – №1. – C. 48–54. Країнами Європейського Союзу напрацьований багатий досвід у питаннях розробки та проведення збалансованої соціально-економічної і регіональної політики. Розвитку регіонів та окремих територій і міст в цих країнах приділено особливу увагу, оскільки цей напрямок має одну з найбільших можливостей щодо створення синергетичного ефекту за рахунок зменшення нерівності регіонального (територіального) розвитку та результативного використання наявного потенціалу і, як наслідок, забезпечує зростання добробуту громадян територій, зниження соціально-політичної напруги в суспільстві, створення нових робочих місць і підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки в цілому. Інтеграція України в сучасне світове співтовариство передбачає розробку та реалізацію ефективної регіональної політики, яка проводиться на основі комплексного та раціонального використання всіх ресурсів багатоцільового призначення і залежить від комплексної оцінки наявного соціально-економічного потенціалу країни в цілому та її регіонів, виявлення джерел і масштабів розвитку, визначення та оцінку перспективних варіантів соціально-економічного розвитку країни та окремих територій на основі раціонального розміщення продуктивних сил з урахуванням спеціалізації та індивідуальних особливостей. В умовах впровадження реформи децентралізації влади в Україні відповідальність органів місцевої влади по забезпеченню результативного управління за багатьма сферами життєдіяльності на місцях стає все більшою. Сталий та ефективний економічний розвиток територій є запорукою високого рівня якості життя населення у всіх його вимірах. Водночас необхідним є повне усвідомлення головних проблем громад, міст і шляхів їх вирішення у контексті глобальних трендів розвитку територій, зокрема міст у світі.

Іванова О.Ю., Малишко Ю.В., Лаптєв В.І. Місце податкового контролю в системі державного фінансового контролю України // Бізнес Інформ – №6 – 2017. – С. 201-206. У статті проаналізовано сутність поняття «державний фінансовий контроль». Виділено елементи, притаманні системі фінансового контролю України. Визначено місце податкового контролю в системі державного фінансового контролю. Обґрунтовано, що завдяки проведенню контрольних заходів державними фіскальними органами забезпечується не тільки дотримання податкового законодавства, а й безпосереднє залучення фінансових ресурсів до державного бюджету. За допомогою застосування інструментарію факторного аналізу обґрунтовано агреговані фактори, що впливають на ефективність податкового контролю: «продуктивність проведення податкового контролю» та «організація податкового адміністрування». Аналіз факторних навантажень дозволив дійти висновку, що найбільш впливовими факторами на ефективність податкового контролю в Україні є витрати на утримання контролюючих органів та кількість проведених податкових консультацій.

Іванова О.Ю., Лаптєв В.І., Малишко Ю.В. Проблемно-орієнтований підхід до організації функціонування системи державного контролю в Україні // Проблеми економіки. – №2. – 2017. – С. 90-97. Проведено аналіз кількості перевірок суб’єктів господарювання, що були здійснені контролюючими органами в Україні в 2015 р.. В результаті обґрунтовано, що для покращення бізнес-клімату в Україні першочергового значення набуває питання скорочення кількості перевірок суб’єктів господарювання. Виділено контрольні функції деяких Центральних органів виконавчої влади, які є схожими або однаковими, розглянуті випадки розділення однієї сфери контролю між декількома незалежними інспекціями. В результаті аналізу організації функціонування системи державного контролю в Україні виділено основні її проблеми та напрямки їх вирішення, серед яких: позбавити дублюючих контрольних функцій Державного агентства лісових ресурсів України та Державного агентства рибного господарства України, позбавити Державну службу України з питань праці функцій з контролю за суб’єктами господарювання, надавши ці функції наведеним вище органам. В результаті Державна служба України з питань праці буде виконувати лише функції з контролю за діяльністю Фондів. Наведені зміни дозволять не лише спростити систему Центральних органів виконавчої влади, що мають право проводити перевірки діяльності суб’єктів господарювання, за рахунок зменшення кількості таких органів, а й забезпечити проведення перевірок спеціальними органами.

Полякова О.Ю., Шликова В.О. Патентування біотехнологічних розробок в Україні: тенденції та структура // Проблеми економіки. – 2017. – №2. – C. 124–131. Здійснено аналіз тенденцій і структури патентування розробок у сфері біотехнологій. Основою дослідження стали інформація, що міститься у базах даних WIPO (Всесвітня організація інтелектуальної власності), яку було використано для міжнародних порівнянь, та «Винаходи (корисні моделі) в Україні» Українського інституту інтелектуальної власності для детального дослідження запатентованих розробок на національному рівні. Аналіз патентування українських розробок за період 2000–2015 рр. продемонстрував слабку патентну активність України на міжнародному рівні. Найбільша кількість діючих патентів із біотехнологій, одержаних у Державній службі інтелектуальної власності України, які мають українських власників, належить підкласу C12N – «Мікроорганізми або ферменти; їх композиції; розмножування, консервування або зберігання мікроорганізмів; мутації або генетична інженерія; поживні середовища» і становить 315 одиниць. У структурі патентів у сфері біотехнологій з індексом C12N, власниками яких є українські організації, превалюють державні наукові установи НАН України та УААН. Представники підприємницького сектора серед власників патентів майже відсутні. Серед іноземних власників патентів спостерігається протилежна тенденція – лідирують представники бізнес-структур. Таким чином, перспективи розвитку біотехнологій в Україні суттєво залежать від активізації співпраці наукових установ із бізнесом, що має стати пріоритетом державної науково-технічної політики.

Іванов Ю.Б., Швабій К.І. Нагальні проблеми формування державної податкової політики в Україні //Фінанси України. – 2017. – № 5. – С. 39-52 В системі важелів управління економікою та державними фінансами в Україні державній податковій̆ політиці, підходам до її формування й реалізації відводиться другорядна роль. З огляду на це мета статті полягає в узагальненні практики проведення податкової політики в Україні та розробленні пропозицій щодо підвищення ефективності як процесу її формування, так і його результату (якості політики) з урахуванням передового світового досвіду. В ході дослідження встановлено, що зміст податкової політики має бути підпорядкований і узгоджений із цілями соціально-економічного розвитку країни в контексті нової моделі суспільства. При цьому показано, що при виборі податкової політики та відповідних механізмів існують обмеження економічного, політичного, інформаційного й інституціонального характеру. Запропоновано інституціональний механізм формування та реалізації державної податкової політики в Україні, що дасть змогу впорядкувати всі процеси й процедури її розроблення, котрі надалі мають стати частиною традиції та суспільної культури, а також уникнути багатьох суперечностей і конфліктів на етапі її формування. З’ясовано, що для поліпшення якості податкової політики потрібна підтримка та ефективна комунікація як із теоретичною, так і з прикладною наукою. Доведено, що науковий підхід здатний продукувати об’єктивні фіскальні правила й податкові механізми, котрі згодом перекладаються мовою закону, та дає можливість мінімізувати дискреційні політичні рішення. Сформульовано пропозиції стосовно застосування системного підходу до податкової політики на основі наукових розробок і найкращої світової практики, а також стратегії реалізації такої політики шляхом її деталізації в щорічних податкових резолюціях.