Наукові Видання

Ярошенко І. В., Семигуліна І. Б. Аналіз стратегічних пріоритетів розвитку європейських міст // Проблеми економіки. – 2017. – №1. – C. 48–54. Країнами Європейського Союзу напрацьований багатий досвід у питаннях розробки та проведення збалансованої соціально-економічної і регіональної політики. Розвитку регіонів та окремих територій і міст в цих країнах приділено особливу увагу, оскільки цей напрямок має одну з найбільших можливостей щодо створення синергетичного ефекту за рахунок зменшення нерівності регіонального (територіального) розвитку та результативного використання наявного потенціалу і, як наслідок, забезпечує зростання добробуту громадян територій, зниження соціально-політичної напруги в суспільстві, створення нових робочих місць і підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки в цілому. Інтеграція України в сучасне світове співтовариство передбачає розробку та реалізацію ефективної регіональної політики, яка проводиться на основі комплексного та раціонального використання всіх ресурсів багатоцільового призначення і залежить від комплексної оцінки наявного соціально-економічного потенціалу країни в цілому та її регіонів, виявлення джерел і масштабів розвитку, визначення та оцінку перспективних варіантів соціально-економічного розвитку країни та окремих територій на основі раціонального розміщення продуктивних сил з урахуванням спеціалізації та індивідуальних особливостей. В умовах впровадження реформи децентралізації влади в Україні відповідальність органів місцевої влади по забезпеченню результативного управління за багатьма сферами життєдіяльності на місцях стає все більшою. Сталий та ефективний економічний розвиток територій є запорукою високого рівня якості життя населення у всіх його вимірах. Водночас необхідним є повне усвідомлення головних проблем громад, міст і шляхів їх вирішення у контексті глобальних трендів розвитку територій, зокрема міст у світі.

Іванова О.Ю., Малишко Ю.В., Лаптєв В.І. Місце податкового контролю в системі державного фінансового контролю України // Бізнес Інформ – №6 – 2017. – С. 201-206. У статті проаналізовано сутність поняття «державний фінансовий контроль». Виділено елементи, притаманні системі фінансового контролю України. Визначено місце податкового контролю в системі державного фінансового контролю. Обґрунтовано, що завдяки проведенню контрольних заходів державними фіскальними органами забезпечується не тільки дотримання податкового законодавства, а й безпосереднє залучення фінансових ресурсів до державного бюджету. За допомогою застосування інструментарію факторного аналізу обґрунтовано агреговані фактори, що впливають на ефективність податкового контролю: «продуктивність проведення податкового контролю» та «організація податкового адміністрування». Аналіз факторних навантажень дозволив дійти висновку, що найбільш впливовими факторами на ефективність податкового контролю в Україні є витрати на утримання контролюючих органів та кількість проведених податкових консультацій.

Іванова О.Ю., Лаптєв В.І., Малишко Ю.В. Проблемно-орієнтований підхід до організації функціонування системи державного контролю в Україні // Проблеми економіки. – №2. – 2017. – С. 90-97. Проведено аналіз кількості перевірок суб’єктів господарювання, що були здійснені контролюючими органами в Україні в 2015 р.. В результаті обґрунтовано, що для покращення бізнес-клімату в Україні першочергового значення набуває питання скорочення кількості перевірок суб’єктів господарювання. Виділено контрольні функції деяких Центральних органів виконавчої влади, які є схожими або однаковими, розглянуті випадки розділення однієї сфери контролю між декількома незалежними інспекціями. В результаті аналізу організації функціонування системи державного контролю в Україні виділено основні її проблеми та напрямки їх вирішення, серед яких: позбавити дублюючих контрольних функцій Державного агентства лісових ресурсів України та Державного агентства рибного господарства України, позбавити Державну службу України з питань праці функцій з контролю за суб’єктами господарювання, надавши ці функції наведеним вище органам. В результаті Державна служба України з питань праці буде виконувати лише функції з контролю за діяльністю Фондів. Наведені зміни дозволять не лише спростити систему Центральних органів виконавчої влади, що мають право проводити перевірки діяльності суб’єктів господарювання, за рахунок зменшення кількості таких органів, а й забезпечити проведення перевірок спеціальними органами.

Полякова О.Ю., Шликова В.О. Патентування біотехнологічних розробок в Україні: тенденції та структура // Проблеми економіки. – 2017. – №2. – C. 124–131. Здійснено аналіз тенденцій і структури патентування розробок у сфері біотехнологій. Основою дослідження стали інформація, що міститься у базах даних WIPO (Всесвітня організація інтелектуальної власності), яку було використано для міжнародних порівнянь, та «Винаходи (корисні моделі) в Україні» Українського інституту інтелектуальної власності для детального дослідження запатентованих розробок на національному рівні. Аналіз патентування українських розробок за період 2000–2015 рр. продемонстрував слабку патентну активність України на міжнародному рівні. Найбільша кількість діючих патентів із біотехнологій, одержаних у Державній службі інтелектуальної власності України, які мають українських власників, належить підкласу C12N – «Мікроорганізми або ферменти; їх композиції; розмножування, консервування або зберігання мікроорганізмів; мутації або генетична інженерія; поживні середовища» і становить 315 одиниць. У структурі патентів у сфері біотехнологій з індексом C12N, власниками яких є українські організації, превалюють державні наукові установи НАН України та УААН. Представники підприємницького сектора серед власників патентів майже відсутні. Серед іноземних власників патентів спостерігається протилежна тенденція – лідирують представники бізнес-структур. Таким чином, перспективи розвитку біотехнологій в Україні суттєво залежать від активізації співпраці наукових установ із бізнесом, що має стати пріоритетом державної науково-технічної політики.

Іванов Ю.Б., Швабій К.І. Нагальні проблеми формування державної податкової політики в Україні //Фінанси України. – 2017. – № 5. – С. 39-52 В системі важелів управління економікою та державними фінансами в Україні державній податковій̆ політиці, підходам до її формування й реалізації відводиться другорядна роль. З огляду на це мета статті полягає в узагальненні практики проведення податкової політики в Україні та розробленні пропозицій щодо підвищення ефективності як процесу її формування, так і його результату (якості політики) з урахуванням передового світового досвіду. В ході дослідження встановлено, що зміст податкової політики має бути підпорядкований і узгоджений із цілями соціально-економічного розвитку країни в контексті нової моделі суспільства. При цьому показано, що при виборі податкової політики та відповідних механізмів існують обмеження економічного, політичного, інформаційного й інституціонального характеру. Запропоновано інституціональний механізм формування та реалізації державної податкової політики в Україні, що дасть змогу впорядкувати всі процеси й процедури її розроблення, котрі надалі мають стати частиною традиції та суспільної культури, а також уникнути багатьох суперечностей і конфліктів на етапі її формування. З’ясовано, що для поліпшення якості податкової політики потрібна підтримка та ефективна комунікація як із теоретичною, так і з прикладною наукою. Доведено, що науковий підхід здатний продукувати об’єктивні фіскальні правила й податкові механізми, котрі згодом перекладаються мовою закону, та дає можливість мінімізувати дискреційні політичні рішення. Сформульовано пропозиції стосовно застосування системного підходу до податкової політики на основі наукових розробок і найкращої світової практики, а також стратегії реалізації такої політики шляхом її деталізації в щорічних податкових резолюціях.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук зі спеціальності 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України. – Харків, 2017. У дисертаційній роботі розроблено новий методологічний підхід до вирішення актуальної проблеми формування стратегії розвитку металургійної галузі України. Проведене у роботі дослідження дозволило отримати низку взаємопов’язаних наукових і практичних результатів методологічного, теоретичного та емпіричного рівня. Розроблено теоретико-методологічне забезпечення формування стратегії розвитку металургійної галузі України, яке включає в себе: аналіз стану і тенденцій розвитку металургійної галузі та практики державної підтримки в Україні та країнах світу; оцінку впливу зовнішнього і внутрішнього середовища на розвиток металургійної галузі України; оцінку конкурентоспроможності металургійної галузі України; обґрунтування вибору стратегії розвитку металургійної галузі України; моделювання сценаріїв розвитку металургійної галузі України. Запропоновано методичні положення з обґрунтування вибору стратегії розвитку металургійної галузі України, які включають в себе: ідентифікацію моделі розвитку металургійної галузі і визначення її проблем; модель оцінки стійкості розвитку металургійної галузі; обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку металургійної галузі і вибір заходів з їх реалізації. У роботі побудовано структурно-логічну аналітичну схему з ідентифікації моделі металургійної галузі України, яка ґрунтується на співвідношенні попиту і пропозиції, враховує ринки збуту продукції та критичний рівень головних пропорцій між ними. Розроблено систему взаємопов’язаних матриць відповідності попиту та пропозиції в металургійній галузі України. Складено модель стійкого розвитку металургійної галузі, яка характеризує співвідношення темпів зміни попиту і пропозиції у співставленні з критичними рівнями їх досягнутих пропорцій. Дістав подальший розвиток методичний підхід до інтегральної оцінки конкурентоспроможності металургійної галузі економіки, який, на відміну від існуючих, враховує її специфіку і включає наступні складові: продукція, виробництво, наукоємність, інвестиції, фінанси, концентрація та інновації. Побудовано імітаційну модель розвитку металургійної галузі України, яка складається з наступних основних блоків: продукція, виробництво, наукоємність, інвестиції, фінанси, концентрація та інновації, враховує результати отримані у процесі когнітивного моделювання і забезпечує вибір оптимального сценарію розвитку вітчизняної металургійної галузі. Ключові слова: стратегія, стратегія розвитку галузі, формування стратегії металургійної галузі, конкурентоспроможність галузі, сценарії розвитку галузі.

Hubarieva I., Chmutova I., Hontar D. The Cognitive Modeling of the Development of the Ukrainian Banking System // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – 2017. – випуск 1(22). – С. 246-253. The aim of the study is the analysis of the development of the banking system of Ukraine in the current economic and political conditions and identifying the opportunities of using the cognitive technologies for predicting its development. Methodical research tools include the cognitive modeling, which allows establishing a qualitative relationship between quantitative indicators. Testing of methodological tools was conducted on the example of the Ukrainian banks. It was analyzed the current financial position of the banking system of Ukraine with the help of the indicators of profitability, equity, liquidity, business activity. As a result the substantial worsening of indicators of basic performance of Ukrainian banks was discovered. It was investigated the possibilities of using cognitive models in bank's management for prediction the development of the banking system of Ukraine. It was proposed to use integrated assessment of financial stability of the Ukrainian banking system as a factor that reflects the level of its development. By using cognitive modeling intercommunication of indexes that characterize financial sustainability of Ukrainian banking system was investigated. It was founded that among the indicators of financial sustainability of Ukrainian banking system the most important is an index of correlation of clean open position in foreign currency to the capital. It was proposed to use the results of cognitive analysis in constructing scenarios of development of the banking system of Ukraine.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2017. Дисертація присвячена вирішенню науково-прикладної задачі – подальшому розвитку теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо формування складових механізму державної підтримки електроенергетики в Україні та КНР. Розвинуто методичне забезпечення визначення впливу державної підтримки на розвиток електроенергетики, що дозволило довести екстенсивний характер розвитку галузі внаслідок недостатньої державної підтримки. Розроблено методичний підхід до оцінювання стану об’єктів електроенергетичної галузі та дає змогу визначити доцільність державної підтримки представників галузі та складати цільові програми підтримки розвитку галузі. Удосконалено методичний підхід до реалізації Енергетичної стратегії України, який розподіляє управлінські рішення на три етапи: реформування, модернізація та корпоративний розвиток, інтеграція та інноваційне оновлення, що забезпечить виконання стратегії за рахунок послідовних управлінських дій та раціонального розподілу ресурсів. Доповнено склад критеріїв оцінки складових державної підтримки електроенергетичної галузі, до якого долучено критерій економічної ефективності важелів регулюючого впливу та критерій інноваційності, як основи розвитку електроенергетики. Вдосконалено організаційну складову механізму державної підтримки розвитку електроенергетики в Україні, яка ґрунтується на підпорядкуванні короткострокових цілей розвитку енергетичних об’єктів довгостроковим пріоритетам розвитку галузі у цілому. Це дає змогу розгалузити планові документи на довгострокові та короткострокові. Ключові слова: державна підтримка, електроенергетика, механізм державної підтримки, інструменти державної підтримки, складові державної підтримки.

Іванова О.Ю., Удовенко А.О. Проблеми процедури аналізу регуляторного впливу проектів нормативно-правових актів // Проблеми економіки. №1. – 2017. – С. 98-103. Метою статті є дослідження процедури аналізу регуляторного впливу та визначення проблем, які спричиняють прийняття неефективних нормативно-правових актів. Розглянуто сутність поняття «аналіз регуляторного впливу» та його основні завдання. Досліджено законодавство у сфері АРВ і виявлено суперечності в частині визначення кількості етапів аналізу та строків проведення базового відстеження результативності. Зроблено висновки щодо незадовільної якості розроблених АРВ і наявності порушень вимог законодавства регуляторними органами щодо обов’язкового оприлюднення проекту разом із аналізом. Виділено найбільш проблемні для розробників етапи АРВ, серед яких: визначення обов’язкових показників результативності, оцінка виконання вимог регуляторного акту та визначення проблеми. Запропоновано удосконалити методику проведення аналізу регуляторного впливу шляхом доповнення переліку основних етапів оцінкою якості та коригування АРВ. Розроблено рекомендації для усунення протиріч у законодавстві у сфері АРВ.